Україна повністю перейде на банківські карти: на порозі значні колосальні зміни
Там впевнені, що такий крок суттєво полегшить життя українцям, а також виведе фінансові операції з тіні. Де конкретно можна буде розплатитися карткою і що важливо знати — з’ясовував OBOZREVATEL.
До 1 липня 2019 року безготівкові платежі зобов’язані приймати компанії, які продають техніку, що підлягає гарантійному ремонту, підакцизні товари, ювелірні вироби, лікарські препарати, надають житлово-комунальні, медичні та стоматологічні послуги, туристичні агентства, ресторани, готелі;
До 1 січня 2020 року безготівкові платежі у сферах — продажу автомобілів, мотоциклів і запчастин до них, їхнього ремонту, оренди транспортних засобів, поштової та кур’єрської діяльності, всіх видів пасажирських і вантажних перевезень, фітнес-центрів, у сферах культури, охорони здоров’я, страхування і приватного пенсійного забезпечення;
До 1 липня 2020 року безготівкові платежі зобов’язані приймати усі, хто продає товари та послуги вартістю понад 50 неоподатковуваних мінімумів (850 грн).
При цьому абсолютно всі платежі на суму понад 50 тисяч гривень проходять через безготівковий розрахунок. Але це не означає, що в усіх магазинах будуть встановлені термінали. По-перше, у разі потреби підприємець може їх орендувати.
По-друге, Мінекономрозвитку пішло на зустріч як продавцям, так і покупцям. Послуги можна буде оплачувати і за допомогою платіжних сервісів у режимі онлайн, інтернет-банкінгів, QR-коду та інших доступних систем. До того ж в українців збережеться можливість оплатити товар або послугу готівкою.
На думку фінансового експерта Василя Невмержицького, перед тим, як вводити подібну систему, треба мати розуміння, скільки грошей банки видають готівкою.
“Треба почати зі статті витрат. Зрозуміти, чому прийшла юридична особа в банк і отримує за чеком готівку… Ще один важливий момент — у нас за останніми розрахунками близько 400 мільярдів гривень перебувають на руках і це тільки готівкою. Тому треба провести відповідний моніторинг”, — пояснив Невмержицький.
Рішення ж профільного міністерства, на думку експерта, спрямоване насамперед на контроль грошей з боку Національного банку. Ще один привід — зниження витрат на утримання валюти.
“Це витрати економіки, треба підтримувати вжиток національної валюти. До того ж держава через різні механізми, використовуючи ресурси, стежить за тим, куди і як витрачають гроші. Коли це все буде в безготівковому варіанті, буде набагато простіше”, — наголосив експерт.
Безготівкові розрахунки — дешевше. На зберігання і охорону валюти йде багато грошей (близько 1 млрд. гривень на рік);
Держава отримає важіль контролю за потоками грошей. Буде зрозуміло, куди і навіщо йде валюта;
Це загальносвітова тенденція. До того ж це безпечніше як для банків, так і для громадян.
Досягла успіху в цій справі Швеція, країна де-факто повністю перейшла на оплату послуг банківськими картами. Як пише The NYT, там залишився лише 1% готівки у порівнянні з усім обсягом економіки.
У місцевих магазинах офіційно дозволено відмовляти в оплаті за товари або послуги готівкою, там законно можуть вимагати банківську карту. За розрахунками фінансистів, країна повністю відійде від готівки до 2030 року.
Активно в цій сфері працюють і у Франції. Місцевий уряд з 2014 року планомірно переходить на безготівку. Спочатку громадянам заборонили оплачувати готівкою держпослуги на суму вище 300 євро, а потім і взагалі зобов’язали сплачувати за товари, які коштують понад 1000 євро картами.
Обмеження стосуються і видачі готівки в банках. Так, отримати кеш на суму понад 1000 євро можна лише з документами. Зараз французи в середньому оплачують готівкою лише дрібні покупки. Аналогічна ситуація загалом і в сусідній Бельгії.
У Великобританії безготівковий розрахунок також зажив популярність. Британцям особливо сподобалася мобільна платіжна система Paym, яка прив’язана безпосередньо до номера телефону.
Щоправда, далеко не всі розвинені країни масово переходять на банківські карти. Наприклад, в Німеччині готівкою можна розплатитися практично скрізь. Самі ж німці пояснюють це звичкою ще з часів кризи після Другої світової війни, коли тверда валюта була як ніколи важливою. Така сама консервативна політика і в сусідній Австрії.
