В суботу зранку на кухні я готувала сніданок. Живемо ми на першому поверсі, тому я відразу почула розмову за вікном, яке було в мене відчинене. Впізнала голос Василя і його дружини. Здивувалася, бо бу
Я заміжня майже чотири роки. Відразу після весілля ми пішли жити окремо, однокімнатною квартирою нас забезпечили мої батьки.
Все було добре, але ми зрозуміли, що у нас буде дитина і тіснитися разом з малюком в одній кімнаті не було ніякого бажання. Не було і
можливості придбати більшу квартиру, тому чоловік прийняв рішення їхати за кордон на заробітки.
Наш сусід Василь вже кілька років працює в Польщі на будові, мій чоловік попросився до нього в бригаду. Заробляти почав непогано, я
відкладала кожну копійку, щоб швидше зібрати на квартиру, так як без чоловіка було дуже важко. Добре, що хоч моя мама мені
активно допомагала з дитиною. Чоловік приїжджав лише на свята 2-3 рази на рік на кілька днів.
Спочатку перші дні після його від’їзду мені було дуже погано, я плакала ми ще ніколи за весь час так надовго не розлучалися. Я мріяла,
щоб швидше пройшов цей час, коли ми нарешті зустрінемося і вже не будемо розлучатися. Чоловік мені щодня телефонує і ми
спілкуємося по відео зв’язку.
А минулого тижня сталася подія, яка змусила мене серйозно задуматися. В суботу зранку на кухні я готувала сніданок. Живемо ми на
першому поверсі, тому я відразу почула розмову за вікном, яке було в мене відчинене. Впізнала голос Василя і його дружини.
Здивувалася, бо була впевнена, що Василь за кордоном на заробітках.
Виглянула в вікно і побачила, що Василь виносить валізи з під’їзду, а його дружина плаче йому вслід і просить, щоб він її не кидав.
Сусід сів в машину і поїхав, а я пішла до сусідки розпитати, що сталося. Галина в розпачі мені повідомила, що Василь пішов від неї,
хоче розлучатися, оскільки в Польщі він давно живе з іншою жінкою.
Звичайно, мені було шкода Галини. Але в першу чергу я подумала про себе, злякалася, що мене може чекати те саме. Я все розповіла
своїй мамі і ми з нею вирішили, що вона залишається з нашою дитиною, а я їду до чоловіка в Польщу – будемо там разом жити і
працювати, вдвох ми швидше на квартиру заробимо, та й чоловік буде під наглядом.
Ввечері, як завжди, зателефонував чоловік. Я нічого не сказала йому про Василя, щоб він нічого не запідозрив. Але запропонувала
йому свій план, сказала, що прийняла рішення їхати до нього. Що тут почалося! Реакція чоловіка була непередбачувано бурхливою.
Він був категорично проти мого переїзду, основним аргументом була дитина, яку я хочу кинути на чужих людей.
Я спробувала йому заперечувати, мовляв, моя мама дитині не чужа. У відповідь почула, що я безвідповідальна мама, не можу своєю
головою подумати, що для дитини краще, адже рідну маму ніхто не замінить. Одним словом, чоловік категорично заборонив мені
думати про переїзд до нього. А на моє питання, скільки він ще там збирається бути, відповідає не чітко.
Може хтось був у подібній ситуації і може порадити, що робити? Я просто дуже боюся втратити чоловіка.
Фото ілюстративне – rtve.es.
