ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Оксана все ніяк не могла повірити, що невістка загадала їй тих якихось 100 гривень, про яких вона вже й сама забула давно.
Приписала їй якийсь незрозумілий “борг”, з якогось дива. І не посоромилася ж такого! Молода, а така дріб’язкова людина, виявилася в
її родині, просто в голові не вкладався цей вчинок.
Невісткою Оксані 30-річна Тетяна стала всього близько року тому, не так вже й давно. Живе молоде подружжя окремо від своїх
батьків, квартиру вони орендують зараз.
В недалекому майбутньому хочуть вже брати чималий кредит, щоб мати своє власне житло, а поки відкладають гроші на початковий
внесок, адже це чимала сума. Але підійшли до цього питання відповідальну, зайву копійку не витрачають, економлять на всьому зараз
серйозно.
– Хіба її врятують ці гроші, якихось 100 гривень, ось скажи мені? Квартиру на них вона купить, чи що? – все ніяк не може заспокоїтися
Оксана після вчинку дружини свого сина.
Приблизно десь два місяці тому син зі своєю дружиною Тетяною зібралися на машині у великий супермаркет – купити пару стільців, і
Оксана сама попросилася з ними, просто подивитися на якісь новинки. Піти з цього магазину з порожніми руками неможливо, як
виявилося, принаймні, у Оксани в той день це не вийшло аж зовсім ніяк.

Тетяна теж, крім стільців, які були первинною метою їх поїздки в супермаркет, набрала в візок купу різних дрібниць – тертку, рушник,
набір сковорідок, рукавиці, набір тарілок, а ще усім по чашечці і якісь дрібнички, на які в той день була дуже вигідна акція. На касі
забарилися, відволіклися, а коли звернули увагу, виявилося, що покупки їм рахують одним чеком, касирка все до купи зібрала все
абсолютно.
– Гаразд, я зараз все оплачу зі своєї власної карти, не хвилюйтеся ви, а потім розберемося по дорозі, як будемо їхати назад додому! –
спокійно сказала Тетяна своїй свекрусі.
Поки їхали назад додому в автомобілі, розклали покупки і порахували по чеку, що Оксана винна Тетяні 1100 гривень.
Свекруха відразу полізла в гаманець за грошима:
– Тільки ось дрібних грошей у мене немає, на жаль! – зітхнула вона. – Тетяно, ось тисячу віддаю, бо лише стільки з собою взяла в
дорогу з дому, а 100 гривень буду винна тобі, віддам згодом! Гаразд?
– Так звичайно, все добре, потім віддасте! – спокійно махнула рукою невістка. – Потім віддасте, як буде нагода, якось вже розберемося
між собою, адже ми одна родина.
– А ми з подругою якраз ось уже кілька місяців замовляємо сухофрукти в одному інтернет-магазині, дуже смачні, якісні та набагато
дешевші ніж в магазині! – розповідає Оксана. – Сушені персики, фініки, груші та ягоди. Тетяна якось була у мене, спробувала, їй
сподобалося дуже, попросила замовити і на неї наступного разу – на мою адресу, щоб не платити зайвий раз за доставку. Я так і
зробила в цей раз, щоб і дітям замовлення смачне прийшло!
Кур’єр благополучно привіз сухофрукти до Оксани і цього разу, а наступного дня Тетяна приїхала до свекрухи за своїми персиками та
грушами, які замовляла цього разу.
– Я її попередила заздалегідь – твоє замовлення, кажу, на 400 гривень. Приїхала Тетяна, я віддаю їй її пакет, вона мені – конверт з
грошима, мабуть, приготувала вже. І заявляє мені – там не 400 гривень, а менше, я 100 гривень звідти відняла, ну якраз ті гроші, які ви
мені винні залишилися ще були за ті покупки, які в магазині придбали віддати, пам’ятаєте? От чесно, я мало не впала! Треба ж бути
такою дріб’язковою людиною, ми ж не чужі люди, ми ж тепер одна родина з тетяною. Доросла людина, працює, зарплату отримує, і тут
– якісь гроші, фу. Я в ній розчарувалася! Така дріб’язковість, навіть неприємно, більше не хочу мати з нею справу!
Оксана, звичайно, вголос нічого не сказала, але їй було дуже неприємно в цій ситуації, і образу на невістку затамувала десь глибоко в
душі.
– Більше в житті з нею ніяких справ мати не буду! – сердиться тепер свекруха. – Нехай замовляє сама, купує сама, що хоче. Кур’єру б,
до речі, вона заплатила б більше, ніж у мене взяла. Навіть говорити про це неприємно!
– А чому я повинна їй дарувати свої власні гроші? Для мене цих 100 гривень теж немалі кошти, – зовсім не розуміє Тетяна. –
Образилася вона на мене після того, треба ж! Живе одна в двокімнатній квартирі, за оренду не платить, про кредит не думає. Отримує
не тільки зарплату, але і пенсію на додачу. Нікого не утримує, нікому не допомагає зараз зовсім, одним словом, для себе лише живе. А
ми з чоловіком зараз дуже економимо на всьому. У нас поки ні кола ні двора, оренда, все треба купувати, ще й дитинку хочемо, а гроші
рахуємо зараз старанно, кожна копійка у нас на рахунку. Та й взагалі, мене батьки так виховували: винна – віддай, неважливо, яку
суму, хоч сто тисяч, хоч копійку.
Я не знаю, як ви, але я рахую, що права невістка в цьому випадку. Якби там не було, але якщо гроші винна то потрібно віддати і все, а
ображатися в цьому випадку я вважаю зовсім не потрібно.
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне – news.dtkt.