В ту суботу у нас була особлива нагода зібрати всю рідню у себе вдома. Ми з чоловіком повідомили усім радісну новину, що чекаємо третю дитину. Реакція моєї тітки і сестри була дещо дивною
У моєї мами є рідна сестра, тітка Віра. Вона вийшла заміж і поїхала жити до чоловіка в інший кінець країни, давно, відразу після
закінчення інституту. Там у неї народилося двоє дітей. Поки була жива моя бабуся, тітка часто приїжджала з дітьми в гості. Ми завжди
раділи її приїздам, я любила спілкуватися з своїми сестрами.
Потім бабуся злягла і ми не бачили їх в гостях довго. Часи важкі, ніхто нікого не засуджує. Життя у кожного своє. Бабусі не стало, коли
мені було 12 років. Тітка приїжджала з нею попрощатися і після цього ще тільки один раз.
А два роки тому моя тітка овдовіла, вона вирішила, що тепер в чужому краю її нічого не тримає, тому разом з молодшою донькою та
онукою повернулися в наше місто. Роботу знайшли. Квартиру купили. Живи і радій, але ні. Коли вони приїхали, ми збирали їм все –
постільну білизну, рушники, посуд, все нове. Єдине, одяг віддавали її внучці від своєї дочки. Але одяг хороший, не заношений.
Нам, начебто, дякували, допомога брали. Постійно намагалися подарувати щось їх малятку – новий одяг та іграшки. Кликали їх в гості,
брали з собою на відпочинок на природу. Робили все для того, щоб їм було максимально комфортно обживатися на новому місці.
В ту суботу у нас була особлива нагода зібрати всю рідню у себе вдома. Ми з чоловіком повідомили усім радісну новину, що чекаємо
третю дитину. Реакція моєї тітки і сестри була дещо дивною. Це були перші люди, які не зраділи цій новині.
За столом вони сиділи похмурі, тітка почала згадувати старі образи, мовляв, вона поїхала з дому без нічого, а все моїй мамі дісталося.
Я спробувала згладити розмову, мовляв, тітка поїхала, мама залишилася біля бабусі – все чесно.
Ще одна претензія від них була, що я не подарувала вчасно подарунок племінниці на день народження. А у мене в моєму стані просто
тоді зовсім не було на це сил. Якось так…
Начебто і родичі є, але не спілкуємося ми вже рік. Як виявилося у них ще й образа, що бабуся квартиру мамі залишила.
По різному складається в житті, буває що чужі люди нам ближче, ніж свої. А може просто відстань і час зробили свою справу і ми з
родичами стали чужими?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
