В вівторок я прийшов на годину пізніше з роботи, бо затримався з друзями. Дружина понавигадувала собі казна що, зібрала мої речі і сказала, що подає на розлучення. Коли я цього разу жив у мами, мама н
Я одружений вже чотири роки, живемо ми з дружиною на її території, тому вона відчуває себе повноправною господинею і чуть що
відразу виганяє мене з дому. Такий у неї характер, хоча коли ми одружувалися, вона була зовсім іншою.
Я вже звик до цього, а от моя мама з цим змиритися ніяк не може. Вона вважає, що це просто неприпустимо ось так туди-сюди бігати,
адже я вже далеко не хлопчик, мені 30 років.
І ось у вівторок ми з дружиною черговий раз посварилися. Причиною стала така дрібниця, що навіть не хочеться про неї говорити. Я
прийшов на годину пізніше з роботи, бо затримався з друзями. Дружина понавигадувала собі казна що, що я з іншими жінками десь
ходжу, що її не поважаю, не ціную, одним словом, вона зібрала мої речі і сказала, що подасть на розлучення.
В таких випадках сперечатися з нею марно, і я йду до своєї мами. Минуло два місяці, і вона кличе мене назад. Так, я хочу повернутися.
Почуття ще до неї є, та й син з нею, а сина я люблю дуже сильно.
Але це вже не перший раз. За станом здоров’я я їй мало допомагаю. Вона втомлюється і зривається на мені. Я винен в усьому. Але це
добре. Я стерплю, я за характером спокійний. У жінок завжди більше емоцій, це нормально.
І я вже був готовий повернутися, але проблема в тому, що моя мама проти мого повернення до дружини. Вона каже, що більше не
прийме мене назад. Так як вона теж втомилася від цього всього. І вона переживає все ж за мене. Каже, що це ненадовго моє
повернення туди. Ми з дружиною живемо разом вже кілька років, але вона навіть мене не приписує до себе.
Коли я цього разу жив у мами, мама навіть до сватів телефонувала, щоб вони якось вплинули на свою доньку, але батьки дружини
стали на сторону своєї доньки, наговоривши про мене купу неприємних речей.
Я і сам розумію, що мама має рацію, і дружина ще не один раз виганятиме мене з дому. Але не можу я без сина. Багато хто говорить,
що заради дитини можна і терпіти. Та й терплять мене там заради того, що я поки ще працюю і приношу гроші.
Як мені бути? Як пояснити мамі, що хочу бути там, з дружиною і сином, щоб не образити її?
Фото ілюстративне – ispovedi
