ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Проводити час в заміському будинку, купаючись в басейні я не могла. Ніби і бізнес є, справи йдуть, а працювати доводилося ого-го як. Та й не було у мене заміського будинку, продала квартиру, щоб відкрити справу і більше року жила на дачі. Хоча дача у нас була з усіма зручностями, тато в мене з золотими руками був.

Вранці як зазвичай приїхала на роботу. Тут мені кажуть, що однин з адміністраторів не вийшов і додзвонитися не можуть. А у нас сьогодні переоблік, починаю телефонувати – слухавки не бере. Ну гаразд, зараз думаю все одно в банк їхати повз нього – заїду.

Жив наш адміністратор в двоповерховому бараку, знімав там квартиру. Не подумайте – платила я добре. Просто більшу частину грошей він відсилав батькам, економлячи на житло. Проходячи повз одну з кімнат або квартир, не знаю як назвати ці клітки, я почула плач дитини. І не змогла пройти повз.

Смикнула двері-вони відкриті, зайшла всередину і відчула, як взуття прилипає до підлоги. Навколо розкидані пляшки, недопалки. На кухні лежали якісь п’яні люди. У виступі близько кухні сиділа маленька дівчинка, років зо три-чотири і плакала

.-Привіт, я тітка Марина. Що трапилося?

-Я їсти хочу.

Я завжди вважала себе адекватною людиною, але тоді перемкнуло. Дівчинка була дуже брудна, волосся просто зкуйовдилось в якусь грудку. Дуже худа! Просто вся в сuнцях !!!

-Пішли зі мною.

Я простягнула дівчинки руку, і ми вийшли звідти. Я їхала на дачу і мене трясло. Насамперед я її погодувала, поки вона їла, то розповідала про сім’ю. Мама п’є і б’є, не годує, батька немає. Дівчинку звали Соня. Я здивувалася, що така маленька і так добре розмовляє, але вона мені відповіла … .що звичайно вона добре розмовляє, їй же скоро в школу-вона велика!ЩО ?ЯК ?

Дівчинці було насправді 6 років! Я думала я прямо при дитині розридаюсь. У дівчинки крім усього виявилися воші. Наступні дні вона тільки їла і спала. Часто здригалася уві сні. Тиждень я не з’являлася на роботі, займаючись лише нею. На душі було тривожно. По суті, я вкрала чужу дитину.

Вирішила подзвонити колишньому однокласнику, щоб запитати, що робити – він юрист. До цього він ніколи не лаявся на мене. Після того, як він охолов, то сказав, що зараз я вже не можу звернутися в поліцію або опіку. Синці дівчинки сходили, і тепер запросто могли сказати, що це я її бuла. Та й факт викрадення на обличчя. Сказав мені, аби я везла дівчинку назад і зробила вигляд, що ніколи там не була. Але я не змогла.

Я вирішила поговорити з її матір’ю, ми приїхали до них додому. Сонечка сиділа в машині, а я піднялася. Насилу я змогла зрозуміти, хто з цих нежuвих п’яних тiл її мати. Виявилося, що вона навіть не помітила, що дитини немає вдома. А я вже думала, що ми з Сонею в розшуку. Коли я їй почала говорити про дочку, вона підняла голову і сказала: «Що тобі потрібно? Сонька? 20 тисяч і забирай! »Я сказала, аби та була вранці твереза, я приїду з грошима і нотаріусом.

Вранці жінка була на подив твереза. Вона отримала гроші, написала відмову, нотаріус засвідчив, і ми поїхали в опіку. А далі кoшмар. У мене забрали Соню, відмова відмовою, а потрібно зібрати документи на опіку. Плакала дівчинка, я плакала. Тільки це не допомагало. Почався збір документів і відмова вже мені. Житлові умови погані.

Але я її за той короткий термін полюбила, зрозуміла, що це моя дитина. Що робити? Продаю два магазини, продаю дачу. Продати довелося дешевше через терміновість, купую невелику квартиру. Нарешті опіку влаштовують мої житлові умови. На все це у мене пішло п’ять довгих, просто нескінченних місяців.

Зараз дочці вже 13 років, називає мене мамою і для неї іншої матері немає. Свою біологічну матір вона добре пам’ятає, але не говорить про неї. Кажуть, що вона пoмерла в тому році, але так це чи ні я не знаю.

Джерело