Варвара, ні разу не бачила своїх онуків, бо єдиний син виїхав за кордон по обміну досвідом, і залишився там жити. Якось в телефонній розмові вона попросила сина, щоб той нарешті приїхав, щоб хоч воста
Варвара вийшла заміж, коли їй вже було за тридцять, невдовзі народила дитину. Її чоловікові Степану було 40 років, він вже був
розлучений. Жили вона не дуже добре, чоловік їй дістався не найкращий, постійно зраджував і частенько приходив додому нетверезий.
Загалом, коли синові виповнилося три роки, вони з чоловіком розлучилися, і відтоді більше вона нічого про нього не чула, і аліментів
він не платив. Так і ростила сина одна. Син підріс, пішов в школу, вона працювала. І познайомилася з хорошим чоловіком. Але син, чомусь, його не прийняв.
Її чоловік і подарунки йому купував і намагався гратися з ним, і в парк всі разом ходили, там все, що син не захоче, все йому купував.
Так вони зустрічалися рік, і цей рік Варвара жила як в казці, вона і не думала, що так можна жити. Але це не допомагало. Її син все одно був проти їхніх стосунків.
Так довго не могло тривати, і Варвара, в підсумку, вибрала сина. Чоловік незабаром пішов від неї, через кілька років одружився з
доброю жінкою, з долею, подібною до Варвари. Засуджувати його Варвара не могла, адже його теж можна зрозуміти.
Син став головним у її житті, вона навіть більше не намагалася ні з ким зійтися жити, хоча були пропозиції. Жила для сина, виживали,
як могли. Часто вона працювала на кількох роботах, аби лише у сина було все необхідне.
Так йшли роки. Син виріс. Варвара дала йому гарну освіту. Після чого, він незабаром виїхав за кордон по обміну досвідом, ну там і залишився жити.
Одружився теж там, зараз у них вже діти є, а Варвара, ні разу не бачила своїх онуків. Син до неї не приїжджає, тільки іноді телефонує,
буквально один раз в кілька місяців.
А останнім часом, взагалі дзвонить тільки у свята і все. Варвара дуже рада за свого сина, і тільки одного зараз боїться, що залишилася
зовсім одна, а здоров’я кращим не стає.
Якось в телефонній розмові вона попросила сина, щоб той нарешті приїхав, щоб хоч востаннє на нього подивилася, але син сказав,
що у нього немає часу, бо відпустка ще не скоро, та й дорога коштує чимало.
Жінка була дуже засмучена його відмовою, адже вона все своє життя поклала заради сина, а тепер стала йому зовсім не потрібна.
І от постає питання, чи правильно вчинила Варвара в молодості, коли прогнала зі свого життя такого гарного чоловіка. Мала б зараз на
старість до кого заговорити. А може їй потрібно було менше трястися над сином, якому все одно стала не потрібною, можливо, і життя по-іншому склалося б.
Фото ілюстративне – AdMe
