Вчора біля під'їзду я зустріла свою сусідку Світлану, але вона не захотіла зі мною розмовляти. Ввечері я зайшла до неї, щоб з'ясувати, що відбувається. Світлана повідомила мені, що її чоловік пішов ві
З Світланою ми знаємося вже багато років, адже живемо в одному під’їзді. А вчора я зустріла її на вулиці і не впізнала – на ній лиця
немає. Щось пояснювати вона не хотіла, як і не хотіла зі мною говорити. Мене це дуже здивувало і ввечері я пішла до неї щоб з’ясувати, що сталося.
Вона ошелешила мене новиною – від неї пішов чоловік і тепер вона не знає, що їй робити. Вона з чоловіком (їм в районі 60 років) і вже
дорослими дітьми, переїхали в наше місто з іншого регіону. Її чоловік успішний бізнесмен, зміг налагодити свій бізнес і тут. Купив
житло собі і дітям.
Вона не працювала дуже давно. Чоловік запропонував їй не працювати, займатися будинком і вона погодилася. Спочатку турботою
були діти, потім вони виросли, роз’їхалися. Всю увагу вона тепер віддавала коханому чоловікові.
Я часто бачила Світлану, зустрічаючись на вулиці, як вона виходить з машини з пакетами із супермаркету або ринку. Пробігаючи повз
мене часом хвалилася, що ось вдало купила на ринку сьогодні різних овочів і м’яса. Мовляв, біжу готувати обід і годувати чоловіка.
Хочу сказати, їхня сім’я не мала проблем з грошима. Було все і навіть більше, у сусідки був свій водій і своя машина. Вона могла
користуватися грошима чоловіка без обмежень.
Трохи опишу зовнішній вигляд Світлани. Я її завжди бачила, як мені здавалося, в одному і тому ж: в розтягнутій білій футболці і з
дулькою на голові. Усе! Це її був завжди один і той же прикид.
Я ще завжди думала… Чому вона в одній і тій же футболці?(Може мені так здавалося, і тематика інших футболок була такою ж?!)
Набравшись хоробрості як то запитала, чому вона в одному і тому ж і на голові легкий хаос? На що вона відповіла, що у неї немає часу,
повно різних справ, та й не в цьому її жіноче щастя.
І ось сталося те, що сталося – чоловік мовчки зібрав речі і пішов, не пояснюючи їй нічого! Просто взяв і пішов! В один прекрасний
момент йому стали не потрібні ні стопкою випрасувані сорочки, ні акуратно повішені на вішалку брючки, ні зварений борщ з м’ясом.
Сусідка ошелешена, плаче. Для неї завалився її звичний світ. Вона не знає як без нього далі жити. А він пішов до молодшої, красивішої
і більш доглянутої.
Може там не варять так смачно борщі, і не так ретельно прасують речі, але він знайшов напевно те, чого йому не вистачало в його
сімейному житті з Світланою.
Моя сусідка сподівається, що він одумається і повернеться… Відкриє своїм ключем двері або зателефонує. Це дає їй надію, а
«раптом»… Правда це «раптом» може тривати роками…
Моя сусідка Світлана – це людина, яка служила чоловікові. Що їй порадити в такій ситуації? Напевно, просто жити далі, але тепер – для себе…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
