ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– А у мене останнім часом вже сил ніяких не залишилося, я втомилася від безгрошів’я, – розповідає 38-річна Соломія. – Вже дітям
зауваження часто роблю, постійно незадоволена, серджуся, не можна так, сама розумію, але по-іншому не можу. Вчора чоловік
зарплату отримав, здавалося б, ура, все добре у нас! Але яке там. За квартиру заплатили, за телефон, борги роздали, один раз купили
їжі, щоб холодильник заповнити нормальними продуктами, яких вже давно не купували – і сьогодні у мене в гаманці вже одні копійки,
до авансу не вийде дотягнути. У матері позичати вже незручно. Не знаю що робити!
У Соломії і її чоловіка двоє дітей: школярка-третьокласниця і син маленький, тому витрат в родині чимало. Добре ще, що квартира у
них своя – батьки допомогли купити маленьку однокімнатну квартиру ще відразу, як тільки зіграли весілля. Місця в ній, звичайно, мало,
але зате хоч не орендувати за великі гроші житло і не платити кредит.
Чесно кажучи, вони зараз і банальну комуналку оплачують з великими проблемами.
– За групу подовженого дня треба заплатити гроші, і бажано саме зараз, бо відкладати далі , на випускний з садка здати – мені вже
написали, що якщо до кінця тижня не здамо хоч частину, на випускний не йдемо! – розпачливо загинає пальці Капітоліна. – Доньці
куртку треба нову, рукава вже короткі. А у сина перший клас цього року, все треба купувати з нуля – портфель, одяг, канцтовари. На які
гроші? Ніяк не збагну!

До недавнього часу Соломія подібними питаннями голову собі не забивала: чоловік непогано заробляв, і на саме необхідне їм
вистачало завжди. Звичайно, вони не шикували особливо, але дозволити собі могли багато чого з того, про що зараз і не мріють:
обновки, поїздки, подарунки друзям, регулярні посиденьки в кафе, піцу на замовлення, квіти і сюрпризи. Нечасто, але все ж, час від
часу.
А рік тому чоловіка Соломії, Миколу, раптово скоротили на роботі, і все їхнє життя встало з ніг на голову, до цього зовсім ніхто не був
готовим.
Це при тому, що без роботи чоловік довго не сидів. Микола без роботи не сидів, він довго шукав гарне місце, щоб влаштуватися, але не
знайшов нічого хорошого, через пару місяців після звільнення чоловік пішов працювати туди, куди його взяли. Так, з величезними
втратами всюди, де можна: і в зарплаті, і на посаді, і в престижі. Якщо раніше він отримував на руки 20 тисяч гривень, то на новій роботі
йому платять тільки 8 тисяч гривень.
Причому, за ці скромні гроші чоловік працює з раннього ранку до пізнього вечора.
– Ну а що робити! – зітхає Микола. – 8 тисяч гривень все ж більше, ніж нічого. Роботи немає зараз взагалі хорошої, багато знайомих
зараз вдома сидять. Я чесно шукав, передивлявся інтернет, піднімав знайомства. Попадеться щось краще – я, звичайно, піду. Ні
хвилини зайвої не залишуся на цій роботі за ці копійки.
Втім, щоб щось трапилося, треба шукати, а на пошуки у нього просто немає сил. Приїхавши додому майже в ночі, Микола щось їсть і
відразу лягає спати. Вставати йому рано – добиратися до нового офісу доводиться дуже довго, адже транспорт потрібно міняти
декілька разів.
Сама Соломія не чекає лише грошей чоловіка, сама теж працює, навчає дітей дошкільного віку в центрі розвитку малювання.
Зарплата у неї, звичайно, невелика, оскільки годин трохи, але зате в цій роботі купа інших плюсів. Близько до будинку, наприклад,
відносно вільний графік, хороший колектив, можливість самій забирати зі школи і садка власних дітей, які не наймаючи нянь.
До речі, величиною її зарплати в дитячому центрі чоловік ніколи навіть не цікавився – це були гроші Соломії, на манікюр, перукарню,
косметику і всякі інші приємні дрібниці.
– У нас як в анекдоті! – розповідала раніше Соломія. – Гроші чоловіка – сімейний бюджет, а гроші дружини – тільки гроші дружини.
Зараз з цією системою давно все закінчено: Соломія вкладає свою зарплату в сім’ю, щоб хоч якось жити. Який вже там манікюр.
Звичайно, їй все це дуже не подобається, вона сердиться. А останнім часом все частіше стала думати, що такий стан справ – зовсім не
тимчасовий, а тепер коли б не постійний.
Мабуть, ситі часи для їх сім’ї скінчилися.
– В голові думки тільки про гроші! – скаржиться Соломія. – Скільки їх залишилося, де взяти, як дожити до слідуючої зарплати.
Набридло! Поговорила з мамою, серйозно думаю вже про розлучення. Одній мені буде легше. Мама буде сидіти з дітьми, вона не
проти, вони великі вже. Я знайду нормальну роботу, на аліменти подам. Квартиру продамо, поділимо! Так одне мене радує тут, що
годувати не доведеться дорослого чоловіка, вже полегшення велике. 8 тисяч гривень заробляти в столиці – ну це я не знаю, ще
пошукати треба таку роботу. Навіть не знаю, що сказати на це.
А тут ще свекруха вирішила втрутитися в сімейні справи. Подивилася на спілкування Соломії з чоловіком на дитячому святі і стала
вчити невістку життя. Мовляв, не можна так, ви сім’я, чоловік твій робить, що може, на дивані не сидить, а ти на нього постійно
сперечаєшся на рівному місці, подивися на себе з боку.
– Поки він хороші гроші отримував, був потрібен тобі, – дорікала Соломії мати Миколи. – А як грошей стало менше – виходить, чоловік
тобі не потрібен?
Соломія же вважає, що на 8 тисяч гривень її 3-4 тисяч гривень підробітку – це не життя для сім’ї з чотирьох осіб. І якщо чоловікові
потрібна сім’я, він в такій ситуації повинен будь-яким способом заробити гарні гроші для своєї сім’ї, але щось придумати. А не сидіти
майже рік на копійчаній зарплатні.
А от родичі не розуміють Соломію. Хіба можна так чинити з чоловіком, який постійно добре забезпечував свою сім’ю.
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне, з вільних джерел.