Вчора я після Великодня вперше пішла в магазин. Біля каси почула дуже цікаву розмову двох жінок. Я не могла пройти повз і стала біля них, ніби розглянути якусь річ. Хотіла почути чим же ця історія з п
Я в супермаркет вчора вперше після свят ходила і біля каси, випадково, почула розмову двох цікавих жінок.
– А у мене машинка пральна зламалася, якраз на початку весни, давненько вже. Майстер до мене прийшов, подивився, каже, модель
вже дуже стара, запчастин вже немає таких, давно вже не виготовляють, важко знайти. Можна зробити, але дешевше буде нову
купити, ніж цю стару ремонтувати. Ну і ось, збираю тепер на нову машинку гроші. Перу тільки руками вже відтоді, так втомилася, бо
руками прати для великої сім’ї – це дуже непросто я тобі скажу, це, щиро кажучи, в наш час справжній подвиг.
– Я навіть уявити такого не можу! Два місяці переш руками для такої кількості людей? У двадцять першому столітті, як таке взагалі
можливо?
– Ну так. А що робити?
– Так візьми кредит і купи машинку собі пральну, хоч саму дешеву. Ну невже так можна руками прати, тим паче скільки ж ти збираєшся
ще прати руками? Це ж річ першої необхідності. Що ж так себе вже не любити, як ти так можеш?
– Та ні, ну що ти таке говориш, тільки не кредит, я на таке не можу погодитися. Нізащо. Тільки кредитів мені ще не вистачало. Дякую за
пораду. Я краще прати буду ковдри в тазику ще пів року, але зате нікому нічого не буду винна і спатиму спокійно, ще й жодної копійки
переплачувати не буду.
Я прийшла додому і ще довго собі думала над тією розмовою.
Є у мене родичі, одна сімейнапара, які живуть в постійному кредиті. У них дві машини в сім’ї, у чоловіка і дружини, які вони в
обов’язковому порядку змінюють кожні три роки – відповідно, завжди мають як мінімум один автокредит, плюс ще кілька кредитів на
речі поменше, зазвичай це нова дуже зручна та сучасна побутова техніка, нові популярні сучасні гаджети.
При тому, що обоє працюють, отримують нормальні зарплати і виховують тільки одну дитину – весь час живуть в боргах і витрачають
гроші від зарплати до зарплати, іноді одна сотня гривень в кишені залишається. Зате ці люди ніколи ні в чому собі не відмовляють,
живуть щасливо та комфортно.
І нічого, живуть люди, не сумують, не економлять кожну копійку, а живуть і радіють життю, ні від кого нічого не ховають, навпаки, охоче
розповідають в розмовах про свої борги.
А є люди, які роками економлять буквально на всьому, навіть дітях, а так і нічого не мають, бо кредит взяти не хочуть, щоб в борги не
влазити, а у самих відкласти не виходить, бо як не одне, так інше потрібно придбати. Невже більшість наших українських жінок так
вважають?
Я не розумію ту жінку, яка має рік прати в тазику, я б краще кредит взяла. А ви як би вчинили на місці тієї жінки? Мені дійсно дуже цікаво,
бо я не можу собі уявити сучасну жінку, яка в мисті пере білизну для всієї сім’ї.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – gorod-che.
