Вчора, повертаючись від подруги, вирішила заїхати в наш заміський будинок, щоб забрати плед, подарунок доньці. Побачивши перед будинком дві машини, одну чоловіка, іншу його коханки, я змінила своє ріш
Ми з чоловіком прожили разом близько двадцяти років. Познайомилися ще студентами, тоді мені було дев’ятнадцять, стали жити разом. Через чотири роки у нас народилася донечка. Як і в кожній родині, ситуації були різні, але я його любила і завжди намагалася підтримати.
Були дуже важкі часи, коли чоловік, будучи в нетверезому стані з друзями потрапив в аварію. Майже два роки лікування, він прикутий до ліжка, грошей не вистачало, але я не нила. Щоранку перед роботою заходила до нього в лікарню і ввечері, після закінчення робочого дня. Родичі іноді допомагали, заберуть дочку з садка, і я була вдячна. До сих пір дивуюся собі, як все витримала, не зламалася.
Час швидкоплинний, як то кажуть і це минуло. Потихеньку життя почало налагоджуватися, чоловік став ходити, дочка підростала на радість мамі і, здавалося, що все погане закінчилося. Але доля готувала черговий сюрприз. У чоловіка ставлять діагноз на межі «життя», потрібно дороге лікування. Ніхто з лікарів не дає гарантії, що після лікування захворювання зникне, на все воля Бога.
І я, черговий раз, забувши про все, беру кредит на лікування, закордоном купуємо препарати (це було десять років тому) і починається виснажливе лікування в кілька етапів, яке затягнеться на кілька років. Пам’ятаю безсонні ночі в молитві до Господа, щоб Він допоміг чоловікові вилікуватися, і результат не змусив себе чекати. Лікування пройшло успішно, через три роки за висновком лікаря та даними аналізів стало ясно, що на Небесах мене почули, чоловік був здоровий.
Але залишається кредит в кілька сотень тисяч гривень. У той час меню нашої сім’ї складалося з гречки, рису та овочів, вирощених на дачі. Дочку довелося забрати з секції, де вона займалася, рахували кожну копійку. Але я і це витримала, твердила чоловікові, що все буде добре, головне, що він живий і разом ми все подолаємо.
Батькам і своїм родичам не говорила, які у мене труднощі, боялася, що не зрозуміють, і до чоловіка будуть ставитися по-іншому, а у чоловіка нікого не було. Але завжди вірила в те, що життя мене любить і ось черговий подарунок! Моя тітка дарує мені велику суму грошей, хоча раніше такого не було, і кредит практично виплачений, інша справа часу. Це все історія, а тепер повернуся в день сьогоднішній, після всього, що було, мій чоловік мене зрадив.
У нього коханка, яка ним керує, його, ніби підмінили. Він став злим і нервовим, постійне невдоволення і хамство в мій бік, цього я витримати не можу. Ніколи не думала, що мені доведеться пройти через це і перенести цей біль.
На сьогоднішній момент чоловік живе в заміському будинку, ми з дочкою залишилися жити в квартирі. Будинок з внутрішніми роботами, але ще не обжитий, меблі тільки найнеобхідніші. Ми його будували останні три роки, а цього літа збиралися переїжджати. Навколо будинку посадили багато плодових дерев і кущів, а чоловік зайнявся вирощуванням винограду, хоча він завжди з сторонився роботи з землею.
Квартиру в майбутньому планували залишити дочкі, і ось всі плани зруйновані! Знаю, що чоловік часто привозив свою пасію до нас додому, деякі його висловлювання мене в той момент вражали, але тільки зараз я розумію, що він говорив її словами. Наприклад, якось він мені розповів, де він поставить столик для моєї косметики і парфумерії. Я приємно здивувалася, що мій чоловік про це вперше задумався, а тепер розумію, що це були не його плани, він всього лише їх озвучив від свого імені.
Колір шпалер, також не влаштував його кохану, вони виявилися занадто яскравими. Претензія чоловіка з цього приводу була мною відхилена, адже ми шпалери в магазині вибирали разом, він не зміг нічого відповісти і промовчав. Через деякий час в голові спливає багато таких дрібниць, з яких склалася загальна думка про мене, мої смаки та вподобання, дуже неприємно, але факт.
Вчора, повертаючись від подруги, вирішила заїхати в наш заміський будинок, щоб забрати плед, подарунок доньці. Побачивши перед будинком дві машини, одну чоловіка, іншу його коханки, я змінила своє рішення і проїхала повз.
Як боляче усвідомлювати, що тебе зрадили, наплювала в душу близька людина, з якою я жила одним життям, ділилася радощами і переживаннями, вважала його біль – своїм, а тепер він це робить з іншою, а ми по різні боки барикад.
Вибачте, але дуже хочеться поділитися своїми роздумами і переживаннями, на душі стає легше.
