Весь день я ходив сам не свій. Новина про зраду дружини мене застала зненацька
Наш шлюб можна було назвати ідеальним. До одного моменту. Двоє діток, красуня дружина та чоловік, на якого завжди можна було покластись. Я працював головним кухар в невеличкому ресторані, мав конкурентну зарплатню. Дружина ж мала керівну посаду в одному з рекламних агентств нашого міста. Мене завжди трішки дратувало, що вона заробляє більше, ніж я, проте, такі дрібниці не впливали на наше життя. В решті решт, скільки я можу заробити, залежить тільки від мене. Ні хто жне забороняє мені змінити роботу.
Олена завжди була в роз’їздах. Постійні відрядження, конференції. Вона так казала. Якось одного дня, перед своєю черговою поїздкою вона забула телефон вдома. Хтось дуже настирливо все дзвонив на нього та слав повідомлення. Я підійшов, щоб вимкнути звук, та яким було моє здивування, коли на екрані почали стрибати сердечка та поцілунки. Повідомлення читати не став, все стало і так зрозуміло.Постійні відрядження були тільки відмовкою, щоб зустрітись зі своїм коханцем. Можливо і не всі, але частина так точно.
Дружина повернулась по телефон. Запитала, чи хтось телефонував. Відповів трішки різкувато твердим ні. Потрібно все гарно обдумати. У нас маленькі діти, яким потрібна сім’я. Тим паче дівчаткам потрібна мама. Якщо і будемо розлучатись, то після її вчинку дітей вона не отримає. А іпотека на будинок? З моєю зарплатнею не потягну. Звісно, можна продати свою машину, але як возити дітей до садочка й самому на роботу… громадського транспорту в цьому районі немає.
Весь день я ходив сам не свій. Новина про зраду дружини мене застала зненацька. Відносини у нас за п’ять років шлюбу не змінювались. Я кохав Олену, вона відповідала так само тепло. Цього ж дня було вирішено, що поки на розлучення подавати не буду. Зміню роботу на більш оплачувано, та казати дружині не буду. Різницю в зарплатні відкладатиму на банківський рахунок. Виплатимо іпотеку, діти підростуть, їм буде легше пояснити чому мама з татом не разом. Сумно, звісно що так відбувається, але жити в брехні я не хочу.
За чотири роки ми виплатили останній платіж за будинок. В цей же день ми мали зустрітись з нашими батьками в ресторані повечеряти. Мої батьки любили Олену та завжди хвалили, мовляв, он яка хороша дружина тобі дісталась, немає до чого причепитися. Еге ж…немає…
Наприкінці вечері повідомив дружину, що знаю про неї і її коханця, та хочу подати на розлучення. Батьки нічого не кажучи, сиділи та декілька хвилин обдумували сказане мною. Моя вже колишня дружина згадала, що найкращий захист — це напад, тому почала волати на весь ресторан. Всі слова можна звести до одного — а що було очікувати нікчемі, який навіть заробити більше своєї дружини не може. Згодом гнів змінився на милість та прохання обдумати все ще раз. Багато обіцянок що вона порве всі зв’язки з коханцем. Та все вже було вирішено.
Гадаю, пробачати зраду немає сенсу. Якщо одного разу вже така ситуація відбулась, де гарантії, що вона не повториться?
