«На що ти розраховуєш, те і знайдеш» ©

ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Авторизація

Авторизуйтеся

Весілля вчора було!

Інколи життя показує іншу сторону реальності

Таїсія Михайлівна несамовито терла тарілку. На губці вже давно перестала з’являтися пухнаста піна, що пахне апельсином. Наче прокинувшись, жінка кинула тарілку в раковину і вимкнула воду.

Сівши за стіл і посунувши до себе попільничку, жінка зробила першу затяжку і закашлялась.

— Мама, ми з Антоном запрошуємо тебе на весілля! Заяву вчора подали.

Таїсія Михайлівна заплющила очі і уявила собі щасливе обличчя дочки:

— Оленко, вітаю! Я дуже за вас рада.

— Я тобі запрошення по пошті пришлю, особисто вручити не вийде — роботи багато. І витрати великі чекають. Ти пробач, що я так довго не дзвонила — сама розумієш. Ми тебе у нас вдома спати покладемо після свята, не переживай. І, матусю, ти якщо грошиками багата, підкинь … Батьки Антона все оплатять, але я не хочу як бідна родичка зовсім ні копійки не вкласти.

— Підкину. — кивнула Таїсія Михайлівна, забувши що дочка її не бачить.

— Я тобі зараз номер карти скину, в банку переведеш, добре? Бувай, мам!

Таїсія Михайлівна довго дивилася на екран телефону. Доньку вона не бачила з її вісімнадцятиріччя. Тоді, 6 років тому, вона довго махала слідом поїзду, що від’їжджає, витираючи непрохані сльози.

До весілля дочки жінка готувалася грунтовно. Огірочки, помідорчики, аджика — сама робила, саме те до м’яса. Дістати найкраще плаття із засіків. Бувале, але чисте і ошатне.

У банку усміхнена співробітниця допомогла оформити переведення з карти на карту через мобільний банк. 60 тисяч — всі кошти пенсіонерки.

— Дочку заміж видаю, хочу чимось допомогти! — з гордістю повідомила вона.

Надісланому запрошенню Таїсія Михайлівна раділа, як дитя. Гарний конверт, лаконічний прямокутник паперу, підписаний рукою доньки. 8 серпня 2019 року в 16-00 — гарна дата.

Квиток на поїзд був куплений заздалегідь.

— Оленко, я зійшла з поїзда, ви де?

— Мамуся, візьми таксі! У нас гості! — відповіла весела Олена, трохи заплітаючи язиком. Адресу зараз напишу.

— Уже? — здивувалася Таїсія Михайлівна і дорікнула: — Ох вже ці новомодні весілля.

З двома сумками гостинців, домовившись з місцевим привокзальним таксистом на суму — 200 гривень, Таїсія Михайлівна поїхала до доньки додому.

У під’їзд жінка потрапила завдяки жінці з собачкою, що виходила на прогулянку. Олена не брала трубку. Піднявшись на потрібний поверх, Таїсія Михайлівна подзвонила в квартиру.

Музика гуркотіла на весь під’їзд через закриті двері. Жінка переминалася з ноги на ногу, давлячи на кнопку дзвінка і набираючи дочку по телефону.

Двері відчинилися хвилин через 20. молоді люди, які хиталися, голосно міркували — яку випивку купити в магазині.

Пробурмотівши вітання, Таїсія Михайлівна прослизнула в квартиру. Шум, гам, пляшки. То тут, то там хтось спав. Сигаретний дим запах перегару, який ударив в ніс і мало не звалив жінку з ніг.

— Олена?

З кухні виплив чоловік. Побачивши гостю, він розплився в усмішці:

— Звук зменшіть! — крикнув він на кухню і звернувся до жінки: — Мама Олени? Теща приїхала! Пацани, давайте за тещу! — гучний крик, дзвін склянок. — Проходьте, складіть компанію.

— А Олена де? — злякано запитала Таїсія Михайлівна.

— Спить уже. — невизначено махнув рукою Антон.

— Як спить? А весілля?

— Вчора весілля було. Сьогодні другий день гуляємо. — пояснив Антон. Тоді забрав у жінки сумки і підштовхнув її в сторону кухні.

— Квартиру орендуєте?

— Ні, родичі подарували. Квартиру, машину. Ще техніки купили. Три кавомолки та чотири чайники. Вам чайник не треба?

— Не треба, дякую. Поїду я. — Таїсія Михайлівна мало не плакала. — Олена де спить? Хочу подивитися на неї.

Антон провів тещу в кімнату і пішов до друзів.

Дівчина спала прямо в платті. На дверях шафи висіла весільна сукня. Таїсія Михайлівна провела рукою по гладкій тканині і уявила, якою красунею була напередодні її дочка.

Підійшовши до сплячої дівчини, Таїсія Михайлівна погладила її по волоссю і поцілувала в скроню:

— Щастя тобі в сімейному житті, Оленко.

Таксі, чотири години на поїзді. Будинок.

— Тайка, ти що так рано? Ми тебе раніше завтра не чекали! Як дочка? Видала заміж? — цікава сусідка з нетерпінням дивилася на жінку.

— Видала. Потім розповім. Втомилася дуже, спати піду.

Вранці зателефонувала Олена. Вона вибачалася за те, що не зустріла мати як годиться:

— Ти чому поїхала? Залишилася б, побалакали б з тобою.

— Спасибі, Олено. Хороше весілля було.

— Ти образилася чи що? Мам, що ти як маленька? Ну який тобі ресторан? Там пристойні потрібні люди зібралися, а ти не знаєш, в якій руці вилку тримати! Зрештою ми в суботу відзначали. Сама винна — не було чого їхати!

— Вибач, Олено. В мене немає часу. Мені посуд треба помити. — ковтаючи сльози, відповіла Таїсія Михайлівна і скинула виклик дочки.

Таїсія Михайлівна схопила тарілку, яка сиротливо лежить на столі після мізерного сніданку, і почала несамовито її терти.

Чому діти виростають такими невдячними стосовно своїх батьків? 

Джерело

ВСЕ БУДЕ ЛЮКС
Коментарі (0)
Авторизація
Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі