Відверта розповідь дівчини, яку не любили в дитинстві
Я пішла з батьківського дому в п’ятнадцять років. Ну як пішла … В один прекрасний день я прийшла додому, а там стояла сумка з моїми речами. Ніхто мене не проводжав, не просив залишитися … я просто взяла свої речі і пішла. Це повинно було статися, через те, що я була дуже проблемним підлітком зі своїми великими і жирними тарганами в голові.
Моїй мамі було складно зі мною і в один прекрасний день вона зламалася. Тоді і були виставлені мої речі … Батькові до мене взагалі ніколи не було діла. Як і до інших своїх дітей. У мене було ще два зведених брата і сестра …
Я намагалася налагодити відносини. Знайшла роботу, вступила до університету. Періодично приходила до них і просила вибачення. Але батьки вкотре починали перемелювати всі мої гріхи і недоліки. Від цього ставало гидко. Ми знову сварилися. Мої вибачення вже нікому не були потрібні.
Наша остання зустріч з батьком і матір’ю сталася на моєму весіллі. З того часу пройшло п’ять років і більше ми не бачилися. Тоді моя мати тільки приїхала на розписку. У ресторан вона вже не прийшла …
У мене підростає двоє дочок. Їх біологічна бабуся навіть не здогадується про існування своїх онуків. Боляче мені? Іноді! Чи варто щось міняти? Однозначно ні!
Зараз, коли я вже стала дорослою, я прекрасно розумію, чому моя мати так поводиться зі мною. Вона народила мене в тридцять п’ять від людини, з якою вона точно не планувала ні дітей, ні спільного життя. Від аборту її відмовила моя бабуся.
Так вона і сама прекрасно розуміла, що якщо зробить такий крок, то точно вже не народить. Але я то їй по суті ніколи не була потрібна … Так ми і жили!
Чому я ділюся з вами такими одкровеннями? Я хочу, щоб ви теж усвідомили, що ви ніколи не зробите психологічну травму своїй дитині, навіть якщо будете ставити її в кут, давати потиличники і не читати книжок на ніч.
Люблячі батьки ніколи не зроблять фатальної помилки, навіть якщо вони і не знайомі з книгами з психології та педагогіки. Просто тому, що вони люблять свого малюка, і він для них найбажаніший. Люблячі батьки можуть не приділяти належну увагу своєму чаду через роботу або домашні справи, але вони ніколи не пустять його виховання на самоплив.
Жодна здорова особистість не виростала по книзі. Неможливо скоригувати життя під аксіоми і теореми. Так ви тільки доведете себе до депресії.
Бути свідомими батьками — це прекрасно. Але залиште собі право на помилку. Просто любіть свою дитину і тоді ви точно будете біля неї навіть в найскладнішу хвилину.
Люблячі батьки завжди підтримають свого малюка і допоможуть подолати навіть найскладніші проблеми. І в цьому ви будете прикладом!
Найголовніше у вихованні щасливої дитини — любов до неї. Якщо вона бачить і відчуває, що найбажаніша, то завжди прийде до вас за допомогою. У таких дітей є своя внутрішня опора. У мене, на жаль, такого стрижня не було …
Я дуже боялася повторити помилку своїх батьків. Я не хотіла стати такою ж, як моя мати. Це почуття доводило мене до паніки. Але потім я зрозуміла, що я ніколи такою не стану.
Так, я помиляюся в чомусь. Але головне, я люблю своїх дітей, і вони мені дуже потрібні!
Вас теж зворушило таке одкровення цієї дівчини?
