Він був галантним молодим Богом
Був пещеним молодим котом, любителем театрів, мистецтва, книг, галантним молодим Богом.
До мене він і його дама потрапили з питань бізнесу, я тоді ще закінчувала інститут і займалася арбітражними справами. Суд був довгий і за час суду я встигла дуже добре пізнати чоловіка і його жінку. Це була дуже гармонійна пара, було видно як їм цікаво разом, було видно і любов і іскру, він дивився на неї як на царицю, а вона на нього як на юного Бога.
Я дивилася і милувалася. Він не дивився на інших жінок — від слова зовсім, і міг годинами розповідати яка вона і як йому з нею пощастило.
Вони розповідали що мріють жити в Провансі, завести кота і сад. Вони так описували Францію в якій часто бували, що мені здавалося, що дивлячись на них я відчуваю запах прованських лугів. Потім ми благополучно посудилися і певний час не бачилися. Через пару років мені подзвонила вона і попросилася на консультацію.
Вони приїхали і були такі ж гарні й доглянуті, але з дуже сумними очима.
Він розповів що поки вона відходила від смерті мами, він познайомився в барі з барменом 18 років і вона вагітна. Зустрічалися вони кілька разів і кожного разу він був п’яний. Вони хотіли дізнатися як правильно оформити батьківство, як платити аліменти і як бачитися з цим малюком. Вона сказала що пробачила його, що певною мірою сама винна, оскільки рік після смерті мами їй було не до нього і він відчував себе самотнім. Вона була готова прийняти його малюка (у неї вже був дорослий син) і навіть ростити його готова, якщо юна мама його віддасть.
Він був явно засмучений і мав вигляд кота, який надзюрив в тапки, але як і раніше явно закоханий в неї.
І ось дитина народилася і почалися наші переговори з юною мамою. Мама була неохайною і дешевою (не в сенсі одягу, там все в порядку) дівчиною, яка явно бачила в моїх клієнтах корову з величезним вим’ям молока — тобто збиралася їх явно доїти. Клієнти готові були доїтися, але дозовано доїтися, а мама хотіла доїти їх цілодобово. Ну ми все вирішили і виробили графік доїння і графік «заохочення бачитися з дитиною».
І ми не бачилися ще кілька років-років так десять. Сьогодні біля будівлі суду мене хтось гукнув, я повернулася і побачила чоловіка років сорока п’яти-п’ятдесяти неохайного, якогось недомитого.
Виявилося це він — колишній молодий Бог.
Від нього я дізналася, що він і вона розійшлися, бо його тягнуло бути з сином кожну хвилину і він часто бував в квартирі, яку вони купили відразу після народження дитини мамі і мама почала його пригощати спиртним і кликати в ліжко, про що потім і доповіла жінці з усіма доказами.
Він розлучатися не хотів, але вона сказала що «ні його, ні себе поважати не буде і жити з ним не зможе». Майно вони поділили мирно навпіл. Він залишився дуже забезпеченим хлопцем, але криза, партнери — виродки, коротше змарнував він все. З мамою дитини живе важко, працюють вони постійно, живуть як сусіди — розлучитися б, так квартиру ділити невигідно — ціни зараз низькі.
Син росте дурнем — ну з такою-то мамкою не дивно.
Я стояла і думала: «Куди ж пропав молодий Бог? Який був успішним інтелектуалом, красивим, доглянутим, коли він помер? І коли народився цей мужик, який на все скаржиться і всіх ненавидить?»
Я запитала, а де ж вона як склалося її життя?
І почула що «стара після розлучення емігрувала до Франції, сидить тепер, сволота, в Провансі, кота завела, сад. Я їй дзвонив, але вона попросила її не турбувати. Погань»
От якось так.
Сіла я після цієї розмови в машину і подумала «Будь щаслива, цариця в своєму Провансі, будь щаслива і ніколи не приїжджай в місто своєї молодості, бо молодий Бог помер».
