Він ревнував її до божевілля, перевіряв кишені і гаманець. Згодом застукала у ванній за дивним заняттям, але не кинула
Перевіряв вміст кишень і гаманця, вишукуючи звідти чеки. Міг виявити рахунок з «жовтої кав’ярні» на два капучіно і влаштувати сцену, з ким ти мовляв ганяла “кофеі”. Вона, сміючись, доводила, що випила дві чашки сама, але ревнивець ще більше заводився.
Згодом застукала у ванній за дивним заняттям. Чоловік діставав з кошика її білизну і ретельно винюхував присутність стороннього чоловіка. Періодично ліз в телефон і, тремтячи масивним підборіддям, наче англійський бульдог, запитував хто такі Зюзя і Еркюль, не маючи наміру вірити в прізвиська шефів.
Вимагав докладний звіт про пересування по місту. Доїхала до вулиці Рейтарської – віддзвонилася. Зайшла за ялинковими кулями – вишли фото іграшок і чек, з обведеним червоним маркером часом покупки. У метро не спускайся ні за яких обставин. Адже під землею зв’язку немає.
Згодом забрав собі в голову, що в коханцях у неї сам мер міста, і почав збирати докази. Все почалося з поїздки до друзів в Коростишів. Вони їхали по Житомирській трасі і мило спілкувалися. Праворуч миготів ліс, забігайлівки з шашликами і всякі села типу Лисиця і Небелиця.
По радіо мер коментував ремонт доріг, він хотів перемкнути на «Стіл замовлень», але вона не дозволила, з цікавістю слухаючи інтерв’ю. Ревнивець затаївся, згадав, що її попередній теж відрізнявся дужим зростом, а потім виявив на дачі зошит з ергономіки з автографом самого Віталія Кличка.
(Той, ще будучи боксером, наніс візит до рідного інститут, а студенти налетіли коршунами. Ось він і підписував етюди Черні, заліковки і конспекти по всяких етиках, макроекономіках і ОБЖ).
Наскільки мені відомо, пара продовжує жити разом, і зараз Отелло ревнує її чи то до Раду Поклітару, то чи до Жені Рибчинського.
Мій чоловік приревнував мене всього один раз. Він тоді повернувся пізно, не в собі і влаштував сцену. Розмахував планшетом, ніби прапором, і дорікав в якійсь давній пуританській переписці. В якихось сумнівних ніжності в другому абзаці. У тому, що я захоплива натура, письменниця, одним словом, і взагалі він не уявляє як можна довіряти творчій людині.
Ми проговорили до ранку, і більше нічого подібного не траплялося. Навіть коли знімали чуттєву сцену для буктрейлеру і доводилося лежати з актором в одній шовковій сорочці (до речі, цей кадр надалі вирізали). Навіть коли чує дружні зізнання в любові представникам сильної статі і дзвінки колишнього, роздумуючи, що непогано було б возз’єднатися.
Кажуть, що чоловік не ревнує ту жінку, яку не любить. Одна французька письменниця стверджувала, що жінка рідко пробачає чоловікові ревнощі, але ніколи не пробачає відсутність ревнощів.
Якийсь герцог, що жив ще п’ять століть тому, радив не зациклюватися на подібному почутті: адже якщо приводу немає – ревнувати безглуздо, а якщо є – пізно. Я не знаю як правильно і де межі допустимого. Тільки подібна руйнівна емоція вічна, як і сама любов.
Немов у тому жарті, коли на корпоративі колега жарко шепоче на вухо своїй партнерці по танцю:
– Дивно! Як тільки я вас запрошую, музика починає мені здаватися в два рази коротшою.
– Природно, – посміхаючись відповідає вона, – адже оркестром керує мій чоловік!
Автор – Ірина Говоруха
