«Вища освіта – взагалі непотрібна»: цитати екс-директора Майкрософт
Зустріч відбулась 27 березня у РЦ «Промінь». Івент влаштували в межах «Школи свідомого громадянина», Громадянського Руху «СВІДОМІ». Координатор проекту Галина Падалко розповіла, що Надія Васильєва вперше у Луцьку та приїхала задля того, аби поділитись досвідом. Також ведуча зауважила, що раніше на «Школи свідомого громадянина» приїжджали Ольга Бєлькова та Ольга Руднєва.
Розпочала Надія Васильєва з розповіді з власного досвіду: «Я, коли була маленькою дівчинкою, хотіла займатися творчою діяльністю. В часи мого дитинства кар’єра партійного лідера для жінки була незрозумілою. Але коли я почала більше читати, то мені дуже хотілось стати дипломатом. Наразі я не дипломат, але я вважаю себе кимось більшим. Я можу говорити, що я думаю, аргументувати так, як я вважаю, та користуватись власним досвідом».
Інформаційне агентство ВолиньPost записала цікаві цитати Надії Васильєвої.
***
«Маргарет Тетчер говорила: «Без матеріальної свободи не існує ніякої іншої». Якщо ти можеш забезпечити себе та свою сім’ю, тільки тоді ти можеш реалізовувати себе у інших свободах. У людини повинна бути особиста творчість, і вона приходить коли ти наодинці. Тільки тоді у вас будуть з’являтись нові ідеї та мрії, адже саме вони будуть штовхати вас вперед».
***
«Треба вміти домовлятись та вміти казати «Ні». Потрібно вміти будувати бар’єри, дуже чітко їх розуміти. Якщо принципово ви не хочете щось робити, то не повинно бути гри. Не потрібно робити це третьосортно, якщо ви не вмієте це робити чи вам це нецікаво. Свобода повинна бути саме в тому, що ви можете вибудувати свої бар’єри та впевнені в собі достатньо для того, щоб будувати власний шлях та у вас є достатньо матеріальної свободи і ви можете рухатись до чогось більшого».
***
«В нашій країні займатися бізнесом - це «куркулізм»: тільки для себе та бути нечесними. Люди не займаються бізнесом, бо бояться, що їх будуть сприймати як бандитів. Потрібно дати розуміння, що бізнес - це велика відповідальність: за себе, за свою сім’ю та сім’ї людей, які працюватимуть у цьому бізнесі».
***
«Потрапити у велику компанію залежить від сили вашої мрії та бажання. Такі компанії дивляться не на вашу компетентність, а на відповідність ваших цінностей і корпоративній культурі компанії. І там працюють такі «ейчари», які за короткий термін до співбесіди можуть уявити, яка ви людина. І коли ви приходите на інтерв’ю вони про вас знають майже все».
***
«Для того, щоб попасти у корпорацію такого типу («Майкрософт», - ред) ви повинні мати дуже велике бажання та розуміння, як ваші сильні сторони відповідають компанії... Повинно бути підтвердження вашої компетентності. Наприклад, щоб пройти у «Майкрософт» у вас буде біля 10-ти співбесід... Важливо, що про вас говорять та який у вас імідж в інтернеті. Якщо ви пройшли до компанії вам потрібно продемонструвати свою силу».
***
«Я найняла б до своєї компанії: людину, яка має мету та бачення свого майбутнього; людину, яка має хоча б одну компетенцію, в якій вона профі; людина, яка впевнена у собі; колаборацію в іноземному, глобальному просторі, тобто ви сприймаєте будь-яку людину будь-якої релігії та національності; людину, яка постійно навчається та розвивається. Особа, яка здатна усе це продемонструвати, може пройти в топ–5 компаній світу».
***
«Вища освіта – вона взагалі непотрібна, а середня освіта повинна бути індивідуалізована. Наразі середня освіта орієнтована на найслабшого в класі, в Радянському Союзі на середнього, а тепер думаємо – що робити з найкращим? Повинна бути індивідуальна програма, яка стосується здібностей конкретної дитини. Щодо вищої освіти, на мою думку, 5 років життя, нервів викладачів, коштів батьків дарма витрачати. Півроку достатньо для того, аби отримати базові знання, далі потрібно застосовувати знання практично. Наприклад, ось тобі завдання на практиці – продемонструй як ти тут працюєш і від цього дуже залежати оцінка. Здобувай власний досвід. Якщо була б така освіта, то усі роботодавці були б дуже раді, адже відразу бачать, що саме людина вміє».
***
«Немає неталановитих людей. Є люди, які неправильно обрали чим їм займатися, люди, які перебувають під впливом інших людей або люди, які знаходяться в песимістичному стані та взагалі не вірять, що життя може бути хорошим. Якщо в людини щось не вдається, їй просто потрібно не боятись змінити напрямок. Тому що коли ви знайдете, що Вам подобається, кар’єрний розвиток піде вгору».
***
«Щоб сфокусувати дитину, варто дотримуватись 3-ох принципів. Індивідуальний підхід. Тобто дитина повинна бути сфокусована системою, принципами, батьками до того, що в нього виходить краще. Не покращувати те, що виходить погано, як у нас вся освіта, а розвивати те, у чому дитина сильна. Геймінфікація для маленьких дітей. Тобто маленькі діти повинні спробувати все, але щоб вони спробували все їх потрібно залучити до гри, а вчителі повинні прослідкувати за навичками, які в дитини краще вдаються, аби далі їх мати змогу розвивати; Принцип Помадору. Тобто разом з дитиною витратити 5 хвилин на те, що вона не любить робити, а на те, що любиш 25 хвилин і після цього 5-10 хвилин перерва. Якщо в школі працювали б таким чином, діти на уроках були б більш зосередженими».
***
«Сексизм в нашій країні поділяється на агресивний та прихований (позитивний): у старших людей він більш агресивний, а у молоді прихований. Ви здивуєтесь, але коли я вийшла на посаду генерального директора «Майкрософт Україна» перші «каменюки», які в мене полетіли, були від жінок, які займаються технологічними спеціальностями. Найбільшим проявом сексизму є заробітна плата, адже у жінок вона зазвичай менша, ніж у чоловіків. Адже коли ти працюєш удвічі чи навіть втричі більше за чоловіка, а отримуєш на 30% менше – це образливо.
Частково у цьому винні жінки. Жінка не вміє казати «Ні» та будувати власні бар’єри. Потрібно розуміти свої сильні сторони... Коли є поняття «жіноча» робота в офісі, тут є великий сексизм на додаток заробітної плати. Жінки повинні спільно вибудовувати бар’єри та співпрацювати. Чоловіки не проти надати рівні можливості, просто жінки не кажуть їм про це».
***
«Без сім’ї будь-яка жінка відчуває себе неповноцінною. Будь-якій людині потрібен хтось, з ким можна порадитись та поговорити, адже разом йти по життю легше, ніж одному. Уявіть зграю риб, вони завжди групою плавають і більше досягають разом. Основним принцип для мене це партнерство – як в бізнесі, так і в сім’ї... Сім’я живе до того моменту, доки є спільні інтереси та цілі. Та головне, аби не було конкуренції».
Катерина ВОЗНЯК
