ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

У дворі Миколи Музичука – справжнє «пташине царство», - пише «Волинь-нова».

ХОЧЕ ЗАВЕСТИ КУРЕЙ, ЯКІ НЕСУТЬ 270 ЯЄЦЬ НА РІК

«Вирощую індиків англійської породи. Така птиця добре росте, може набрати до 30 кілограмів. Також тримаю мускусних качок. Вони дуже невибагливі, достатньо зілля кинути чи трави. Їм не треба ніякої водойми, а найголовніше, що не кричать, навіть коли голодні», - розповідає секрети чиновник.

За його словами, у світі є чимало порід курей. Він уже також мав різних. Зараз зимують у нього кури пухові, білі, як м’ячики, та китайські кохінхіни. Планує розвести німецьку породу домінант. Мають привезти пару цих домашніх птахів. Така курка дуже плодовита й несе 270 яєць на рік.

Далі прямуємо до клітки з голубами, і господар показує нам таку рідкісну породу, як якобінець. За його словами, якось возив їх на виставку у Львів, то до нього потім у Ківерці приїхали люди, котрі зацікавилися ними, й умовили продати. У сусідньому вольєрі живуть поштові спортивні голуби.

«Вони мають неймовірну пам’ять та добру орієнтацію в просторі. Я їх випускав у Львові, а через кілька годин вони повернулися додому. Спробував і на більшу відстань. З Києва відправив 8 голубів, то в Ківерці прилетіло троє. У дорозі різне буває. До мене також прибився один птах. У того голуба на одній лапці кільце з Франції, а на другій – з Румунії», - розповідає чоловік.

ОСОБЛИВА ГОРДІСТЬ - БІЛИЙ ПАВИЧ

У наступному вольєрі поселилися фазани – всі різні: мисливські, срібні та золоті. А зверху красуються голуби, які називаються англійські дутиші.

Хазяїн говорить, що любов до них у нього ще з дитинства, передалася від діда та батька. Тепер свої практичні знання пан Микола має кому передати. Перший помічник на птахофермі – восьмирічний онук Денис, який живе неподалік, але кожного дня приходить допомагати дідусеві.

«Такі голуби називаються кучеряві, вони надзвичайно рідкісні, – продовжує Микола Євгенійович нашу екскурсію й показує біло–коричневих красенів. – Мені парочку навіть з АТО привіз й подарував наш воїн–ківерчанин. Розповідав, що знайшов їх на руїнах. Так птахи з Донбасу стали «волинянами».

Далі — вольєр, у якому красуються індійські павичі. Щоправда, розкішного хвоста ми не змогли побачити, бо самець на осінь пір’я втрачає, а з весни починає рости нове. Й так кожного року.
Уже на закінчення пізнавальної екскурсії господар демонструє ще один цікавий екземпляр:

«У мене в котельні живе білий павич. Таких немає навіть у зоопарку. Від оцих моїх яскравих індійських птахів народився альбінос. Я читав в інтернеті, що це буває вкрай рідко. Не знаю, що з нього буде, але росте».

ВІДРО ЗЕРНА НА ДЕНЬ І СВІЖА ЗЕЛЕНЬ

Якихось особливих секретів в утриманні екзотичних пернатих у пана Миколи немає. Треба зо дві години, щоби погодувати все «пташине царство», яке за день з’їдає відро зерна, окрім цього, ще додає кукурудзу та овес. Але головне – асортимент, наголошує він. Тому щойно весною з’являються перша кропива та молочай, вони їх залюбки їдять. 

Свіжа зелень для птахів – найкращі вітаміни. І обов’язково має бути в раціоні домашній сир, адже це природний кальцій. Тоді молодняк виросте міцним та здоровим.

Микола Музичук уже давно виношує ідею створити асоціацію птахівників Волині. Йому навіть пропонують її очолити. Але він не береться, бо з ранку й до вечора на роботі – на державній службі. А потрібна людина, яка б мала вільний час та бажання.