ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Прийшли на місце. Польові трави перетворилися в твердий високий бур’ян, багато місця випалено або закидано пластиковим сміттям. Я була так розчарована! Ми ледь знайшли більш-менш чисту галявину біля озера, прибрали сміття та недопалки, щоб можна було сісти, розвели вогонь в мангалі. Шашлик вийшов смачний, але вигляд моєї улюбленої галявини мене пригнічував – все таке брудне, жалюгідне … Озеро – і те помутніло. Зайти в нього поплавати я не ризикнула

З самого початку я наказала рідним не кидати сміття в траву і кущі, а збирати в спеціальний пакет. Сама перевірила, щоб після нас нічого не залишилося. Вже дуже шкода мені було галявинки. І я голосно обурювалася, як можна так загидити місце, де самі ж і відпочивають. На виході з галявини в ста метрах є сміттєві баки – невже так важко туди донести? Коли ми вже збиралися йти, я виявила, що пакета зі сміттям ні у кого в руках немає.

Я стала питати, у кого він. І мама від мене відмахнулася – мовляв, ми вже викинули … Я здивувалася: «Як викинули, куди?» – «Туди, в очерети. А що, ми самі крайні? Всі там кидають!» Я дуже сильно стримувалася, щоб не матюкатися. Дістати сміття звідти було вже неможливо – він застряг в очереті над урвищем.

Я усвідомила велику істину: вони заслуговують того, як вони живуть. Вони заслуговують на потрісканий асфальт, ліхтарі без ламп, брудні вулиці, смердючі річки, злочинний уряд, жебрацькі зарплати і пенсії. Їм самим плювати на себе, так чому б уряду не плювати на них? Вони самі себе не поважають – хто буде їх поважати у відповідь? Це не уряд смітить на вулицях і руйнує дитячі майданчики.

Це не президент краде лампочки і дроти. Я більше не вірю вашим скаргам! Земляки, ви самі собі створили пекло, і вам в ньому жити. Змінюйтеся самі, тоді вимагайте іншого ставлення до вас.