Вже 10 років моя мама доглядає за бабусею, мамою мого батька, адже вона не хоче, щоб це робив її син. Мамі непросто, адже бабуся постійно лежить. Мама на відпочинок не може поїхати, до родичів в гості
Якось так виходить, що останніми днями я щось все частіше та частіше замислююся над тим, що робити, якщо свекруха моя зовсім
буде лежати, і їй потрібен буде постійний догляд вдень і вночі? Адже, у неї лише один син – мій власний чоловік, більше й неї з рідних
нікого немає.
І, цілком природно та зрозуміло, що їй буде незручно. Адже це рахується зовсім не чоловічим заняттям: попрати її речі, помити,
приготувати їй їсти. А я не хочу цього робити, щиро зізнаюся!
Справа в тому, що у мене є перед очима є живий приклад такого догляду та турботи. Моя бабуся – татова мама, лежить вже десь біля
10 років. За нею повністю доглядає лише моя мама, і це, чесно кажучи, дуже важко, повірте, це неймовірно важка праця.
За ці 10 років мама зсунулася і дуже постаріла, вона не може нікуди виїхати на відпочинок, навіть до родичів в гості на пару днів, адже
бабусі потрібен постійний догляд, цілодобово вона сиділа вдома біля неї. Мама крутиться як білка в колесі – працює на роботі
неповний робочий день, доглядає за нашою бабусею, та й всю домашню роботу ніхто не відміняв, все вона сама робить, виходить все
на ній лише.
А ще моя бабуся, якщо бути чесною, не дуже хороша людина, вона такою була завжди, мамі жилося з нею нелегко. Але мама,
незважаючи на це, все-одно доглядає за нею, і горщики виносить, і все робить для неї. Мене теж якось спробували залучити до цієї
справи, але я відразу сказала, що прекрасно пам’ятаю з дитинства, що була “найулюбленішою” серед онучок. Ось, нехай, кого бабуся найбільше любила і кому подарунки дарувала свого часу та гроші складала, і виносить її горщики. Але моя мама сама взяла все на
себе цей нелегкий тягар по життю.
А я як представлю, що і мене таке може чекати, відразу приходжу в смуток і починаю свекруху свою недолюблювати. І відразу згадую
всі нехороші речі, що вона мені робила і всі суперечки у нас з її участю.
І відразу починаю думати, що краще найму доглядальницю або, навіть, розлучуся з чоловіком, але чужі горщики виносити не буду,
адже я не вірю, що матиму за це подяку від його мами. І вдома сидіти прив’язана лише домашньою роботою та турботами, і спину свою
не булу гнути – адже, свекруха у мене не маленька, вона важка, теж не буду, і від відпочинку, хоча б один раз у рік, не відмовлюся, я ще
молода, і так в своєму житті зовсім нічого не бачила.
Ось чому така несправедливість? Я ж нікому і нічого не винна. І, що саме прикро, що чомусь люди починають засуджувати ту жінку, яка
ось не хоче просто доглядати чужу людину і все, я ж нікому нічим не зобов’язана.
Чому чоловіки відразу самоусуваються – типу, що нечоловіча це справа доглядати за жінкою? Та й бабки починають вередувати,
кажуть, що незручно, коли сини дивляться за ними. Яка різниця хто за тобою доглядає і тарілку з їжею приносить тобі у ліжко? Головне
ж – доглядають, не залишають на самоті.
Кого народили – той нехай і доглядає. У мене, наприклад, і свої батьки є. Ось, якщо з ними щось трапиться, тоді, так, буду, звичайно, я їх
доглядати. А, ось, за свекрухою не хочу, відверто кажучи, зовсім. Думаю, можливо, відразу і своєму чоловікові і його мамі озвучити
свою позицію, щоб навіть не розраховували на мене в майбутньому? Нехай зараз щось вирішують та планують. А Ви б доглядали?
Але найдивніше, свекруха, як ніби, і не передбачає таку ситуацію. Замість того, щоб намагатися бути зі мною в хороших відносинах,
вона постійно висловлює мені якісь незрозумілі претензії і говорить недобре про мене усім, кого знає. Прямо як ніби спеціально, вона
про свою старість навіть і не згадує, вона думає, що завжди у неї все буде добре. та життя наше дуже непередбачуване.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – pexels.
