З чоловіком в шлюбі я прожила 10 років. За цей час у нас з'явилося двоє дітей, ми купили квартиру в місті і будинок за містом. У нас з Дмитром було два автомобілі, регулярні подорожі за кордон, кращі
З Дмитром ми прожили разом в шлюбі майже 10 років. Все було у нас добре у ті роки нашого спільного життя: за час мпільного
сімейного життя у нас з’явилося двоє дітей, ми купили квартиру в місті і будинок за містом.
У нас з Дмитром було два автомобілі, регулярні подорожі за кордон, кращі продукти харчування, дорогий одяг. Загалом, всі атрибути
успіху і щасливого найкращого сімейного життя, про що лише можна мріяти.
Відтоді, як з’явилась наша перша дитина, донька Оленка, я більше не працювала, весь свій вільний час віддавала своїй сім’ї.
Чесно кажучи, я частенько думала влаштуватися хоча б на якусь роботу, але чоловік сказав, що це не престижно. Так і залишилася
сидіти вдома з дітьми роблячи всю домашню роботу. Возила дітей в садок, в школу і назад, на гуртки, басейн і так далі.
Відносини між мною і Дмитром постійно були теплими та хорошими, іншого і бажати не потрібно було. Але останні п’ять років шлюбу я
стала здогадуватися про зради.
Затримки часті мого чоловіка на роботі, дивні повідомлення і дзвінки, бажання виглядати краще – все це говорило про те, що чоловік
закоханий. Я не стала влаштовувати йому якісь суперечки, не стала випитувати чому так сталося, просто вирішила, що буду мовчки
чекати його зізнання в усьому.
І Дмитро зізнався лише пів року тому, сказавши, що покохав іншу жінку і йде до неї.
Я проковтнула образу і стала за нею стежити, адже все ще важко було повірити в все це. Просто хотілося знати, як виглядає моя
конкурентка.
Згодом я дізналася, що вона симпатична і стильна. Їй більше 30, але виглядає вона молодше. Як виявилося, у неї досить таки
прибутковий власний бізнес, тому вона постійно працює і добре заробляє. Це означає, що від чоловіка їй потрібні не гроші.
Звичайно, мені було сумно від того, що я дізналася про це, але до всього звикаєш, навіть не дуже хорошого, як у мене. Я теж звикла.
Вирішила, що треба жити для дітей, якщо в особистому житті не склалося. Розлучилися ми коли я злегка охолола і була готова його
відпустити.
На жаль, все майно залишилося у мого чоловіка. Це справедливо, тому що все це купив саме він один. Але проблема в тому, що
донька вирішила залишитися з батьком. Не захотіла їхати зі мною в орендовану маленьку однокімнатну квартиру на край міста, де
умови були, м’яко кажучи, не дуже хороші. Це було дуже прикро і важко, але і це я і це пережила.
Зараз я працюю касиром в супермаркеті, роботи багато і вона мені не подобається, це зрозуміло, але потрібні гроші – платити за
квартиру і просто на життя.
Чоловік ніяк не допомагає, хоча міг би і допомогти, знаючи мою ситуацію. Добре, що хоч з дочкою не забороняє бачитися, раз в
тиждень ми зустрічаємося і кудись ходимо.
Загалом, можна сказати, що життя налагодилося, до того ж у мене з’явились відносини з хорошим чоловіком, він мій колега по роботі.
Але мені сумно через вчинок чоловіка і, найголовніше, донька, вона навіть не хоче приїжджати до мене в квартиру.
Моя образа на мого колишнього чоловіка і на доньку вже в минулому. Але є ще один нюанс, який приводить мене в обурення. У нової
дружини Дмитра, також є дочка, вона ровесниця моєї дочки. Дівчатка знаходяться в хороших стосунках і постійно проводять час
разом. Мені вона не подобається, а саме коло її друзів. Але моя рідна донечка, на жаль, слухає її у всьому і навіть десь
підпорядковується їй. Намагалась говорити про це з колишнім чоловіком – все марно, мене зовсім ніхто слухати не хоче. Дмитро
вважає, що у відносини дівчаток нам дорослим вмішуватися не варто, вони самі розберуться, не маленькі вже зовсім. Мене це не
влаштувало, і я прийшла на роботу до його нової дружини. Сказала, щоб та виховувала свою дочку, як хоче, а мою – не треба, краще
взагалі їй не брати участі у вихованнімоєї дитини. Але вона не погодилася і сказала, що моїх порад їй не потрібно і, що зараз вся
молодь так проводить час, а я для них – ніхто.
Я не знаю що робити тепер. Залишити все як є – я не можу. Хотіла звернутися в органи опіки, але що я там зможу їм сказати. До того ж
думаю, що дочка буде мене ненавидіти все життя, якщо я вчиню таким чином, а я відносинами з нею дорожу, хоча вона мене зовсім не
цінує. Як мені правильно вчинити в ситуації, що склалася?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – pixabay