З Костею ми пoзнайомилися в сeлі. Мeні тоді двадцять два роки було, а йому тридцять п’ять. Говоpив «Не жeнився тому, що шукaв ту, єдинy». Тa пiсля oдруження я зpозуміла, щo всe не зoвсім тaк.
Мені тоді двадцять два роки було, а йому тридцять п’ять. Говорив «Не женився тому, що шукав ту, єдину … і тепер знайшов!» Зустрічалися ми пів року, а потім вирішили одружитися. Зіграли весілля і Костя сказав, що перший час будемо жити у його мами. Поки своє житло не придбаємо. Та й свекруха сильно наполягала на тому, щоб жили у неї.
Свекруха дуже любила свого сина. На мене весь час скоса позирала, я спочатку не надала цьому значення. Якось йшла з магазину і проходячи повз бабусь, що сидять біля під’їзду, почула їх розмову:
– Невже одружила-то, до тридцяти п’яти років … а то всі не варті її золота!
Виявляється, я зовсім не та єдина, як говорив мені Костя. Просто його кандидатури не подобалися його матері. А у нас так вийшло, що я з нею познайомилася тільки на нашому весіллі. Та й противитися вибору сина вона вже не стала, старіє, а сина то потрібно прилаштувати хоч кудись. Тим більше що вона про нього піклувалася все життя, мало не з ложечки годувала ..
І добувачем він був ніяким. А тут вийшло, сам знайшов дівку, ні пики, ні шкіри, це я вже про себе потім дізналася. А наполягала на тому, щоб жили з нею разом тому, що я його голодом заморю, все жиром заляпається, і пилом пропаде…
Взагалі вона навіть в деяких моментах старалася, сиділа в своїй кімнаті і виходила рідко, щоб ми більше часу проводили наодинці. Навіть в холодильнику нам дві полиці виділила під продукти і в шафі три для посуду. Коментарів зайвих в нашу сторону не залишала, просто скоса спостерігала за тим, що відбувається.
На сніданок, обід і вечерю свекруха намагалася наготувати делікатесів всяких та смакоти. І тільки Костя заходив на поріг, бігла на кухню наставляти коханому синочкові на стіл все своє виробництво. Я не встигала навіть отямитися. Адже я теж готувала … готувала для нього. А він їй не перечив ні разу. І наївшись до самого пуза куди вже пробувати те, що дружина приготувала. А мене ніхто до столу не запрошував … а навіщо? .. адже є і посуд свій і їжа своя.
В кімнату нашу свекруха заходила кожен день щоб зібрати одяг сина для прання … а то я безрука хіба виперу нормально? .. або заштопаю? ..
А якщо раптом Костя сидів в поганому настрої, вона відводила мене в іншу кімнату і влаштовувала мені допит: «Ану скажи мені, в лiжкy що у вас … все добре? .. Костенька ходить сам не свій … може ти щось не так робиш або чогось там робити не вмієш? .. »
Стосовно Кості мені важко було зрозуміти, що він взагалі думає. Якщо я починала розмову про неї і про те, що нам потрібно з’їхати і жити окремо, він був незадоволений «чому мати щось тебе образила? намагається, цілий день на кухні танцює!»
Я звичайно дуже люблю Костю, але боротися з їх відносинами один до одного я не наважувалася. А остання ситуація взагалі вибила мене з колії. До свекрухи прийшла сусідка і вони сіли пити чай. Я в цей час готувала чоловікові обід. Вони поглядали на мене, розмовляли про своїх синів, хто що любить, кому що подобається. Я візьми та ляпни, що Костя любить бутерброди з листям салату …
– Цить! .. Знай своє місце! .. – крізь зуби видавила свекруха … глянувши на мене таким поглядом, що у мене мурашки побігли по шкірі …
Я пішла … навіть речі свої не забрала, їм залишила. Мені від них, чесне слово, нічого не потрібно, аби не дорікали ні в чому. Костя дзвонив, я не брала трубку .. не варто! Він ще не виріс … і багато до чого не готовий … в свої тридцять шість років!
