З Миколою ми вже 22 роки живемо у шлюбі. Маму мою ми забрали до себе, вона живе в найменшій кімнаті. Спочатку вона нам в усьому допомагала, доглядала нашу донечку. А зараз мама на пенсії і їй став не
Відтоді, як я вийшла заміж, пройшло вже чимало часу, з Миколою ми разом вже 22 роки. Я зустріла свого майбутнього чоловіка, коли
відпочивала з подругою в одному санаторії влітку. Як би дивно це все не звучало, але він був там разом зі своєю мамою. Я відразу
подумала, що за мамин синочок, невже у нього кращої компанії для проведення часу не знайшлося. І в той же час, він був такий
симпатичний, високий, і занадто сором’язливий, нерішучий, але дуже ввічливий та розумний.
Ми ж з подругою були сміливішими і запропонували йому поспілкуватися. Після знайомства з ним я зрозуміла, який це чудовий
молодий чоловік. Він, в свою чергу, теж дав зрозуміти, що я йому сподобалася: посміхався, дивився в мою сторону, намагався щось
ввічливо сказати. Микола мені видався дуже порядною людиною.
Після того, як я повернулася додому, я вирішила продовжити з ним спілкування. Я стала їздити до нього в гості, познайомилася з його
родиною. До речі, у нього непогані батьки, ми і зараз з ними підтримуємо дуже гарні відносини. Навіть моїй власній матері мій коханий
Микола теж дуже сподобався. Після року спілкування ми з ним вирішили створити сім’ю, він запропонував мені вийти заміж за нього.
Відразу після весілля я з чоловіком переїхали в однокімнатну квартиру, яку переписала на Миколу його рідна бабуся. Через шість
років у нас народилася дочка, і ми з чоловіком разом вирішили продати нашу квартиру, а також житло моєї мами і купили більшу
трикімнатну квартиру в місті.
Зараз ми живемо вчотирьох: я, чоловік, наша дочка і моя мама.
Спочатку всіх все повністю влаштовувало: мати жила в самій маленькій кімнаті в квартирі і не втручалася в наше життя. Крім того, вона
допомагала виховувати нашу дочку, а більшу частину часу проводила на роботі. Усім нам було спокійно, кожен був заклопотаний
своїми справами.
Тепер моя мама вже на пенсії. Загалом, вона змінилася в гіршу сторону, моя мама постійно лізе зі своїми порадами та повчаннями і не
дає жити спокійно. Доньці теж щодня розповідає, що та неправильно поводиться і занадто неправильно одягається, як на свій вік. Хоча
я можу сказати, що мама помиляється, вона дуже перебільшує щодо цього.
Але найголовніша проблема в нашій родині в тому, що моя мама вирішила перевиховати мого Миколу. Значить, двадцять два роки він
її влаштовував, вона говорила, що мені пощастило з чоловіком, що він дуже хороша людина, яку й не знайти в наш час, що я щаслива
жінка. А що зараз сталося? Я, наприклад, не помітила змін у характері свого чоловіка, але може, став ще більш спокійним.
Наприклад, маму мою не влаштовує те, що Микола заробляє недостатньо грошей або у вихідні їздить допомагати своїм батькам в їх
будинку. А після роботи він може пообідати і лягти відпочивати. Мамі це не подобається, їй хочеться, щоб він по дому щось ще ввечері
робив або з донькою розмовляв частіше, ніж зазвичай. Але мене все влаштовує в моїй власній сім’ї.
У нас нині кожен день якісь непорозуміння. Чоловік постійно мені висловлює свої скарги також і просить вмовити мою маму, щоб вона
не давала йому свої поради, інакше переїде до своїх рідних, поки мати не зміниться.
Ну що ж мені робити? Я ж з боку спостерігаю за її поведінкою і не впізнаю зараз свою власну маму. Іноді шкодую, що погодилася жити
разом. Але хто ж міг подумати, що вона стане такою? А чоловік – це ж не рідний син, як їй пояснити, що він мовчати не буде? Чим же
зайняти свою маму на пенсії, щоб вона залишила в спокої Миколу?
