З вересня свекруха йде на пенсію і вважає, що тепер мій чоловік має їй забезпечувати
У вересні цього року свекруха йде на заслужений відпочинок. Нічого особливо в цьому немає, але для нашої сім’ї це виявилося
справжнім сюрпризом, бо чоловікова мама впевнена, що тепер їй повинен допомагати син. Адже на саму пенсію прожити неможливо.
Вона сказала, що тисяч три-чотири щомісяця він зобов’язаний їй давати і цього мало б для початку вистачити.
Свекрусі в кінці серпня має виповнитися шістдесят два роки. Вона багато років живе одна в двокімнатній квартирі, нічим не цікавиться,
хобі не має. Якщо, звичайно, не брати до уваги за хобі плітки про сусідок і подруг.
Відразу після весілля десь півтора роки ми жили у свекрухи, поки вирішували своє житлове питання. Спільне проживання було
складним і стосунки так і залишилися не найкращими. Роз’їжджалися з образами в душі один на одного, і майже рік після цього не
спілкувалися.
Потім стосунки поступово налагодилися, звичайно, але близькими і рідними людьми ми так і не стали. Коли народилися внуки, мати
чоловіка трохи допомагала, але без особливого завзяття. Якщо просили посидіти, не відмовлялася, але ініціативи не проявляла. Хоча
ми зверталися до неї тільки в виключних ситуаціях.
Кілька разів вона забирала дітей з садка, коли виникали непередбачувані обставини. А, ну в останні три роки дивиться за нашим
помешканням, коли ми їдемо у відпустку. Ось і вся допомога.
Я вважаю, що ми з чоловіком чудово впоралися б і без її допомоги. Дітей виростили, їм уже тринадцять і дев’ять років, квартиру свою
виплатили, дачу купили. У планах – упорядковувати дачу і брати ще одну квартиру, на майбутнє. Хоча б невелику. Буде або дітям на
старт, або нам на старість.
Зараз зі свекрухою підтримую важливий нейтралітет, вітаємо один одного зі святами кілька разів на рік. В основному вона спілкується
з сином. Дзвонить, дізнається новини, повідомляє свої.
А тепер ось у свекрухи пенсія на горизонті, і вона, виявляється, чекає допомоги від сина. Але я не підтримую цю ідею. Всі пенсіонери
якось живуть же! Мої батьки, наприклад. Вони взагалі в області, у них пенсія найменша. І вони навіть не думають просити грошей у
мене. Більше того, я впевнена, навіть якщо я раптом надумаю їм щось давати, вони відмовляться. При цьому якось мої батьки дають
собі раду – купують все необхідне, одягаються, харчуються добре.
Ми з чоловіком працюємо, але наші доходи розписані вже давно, і викроїти з бюджету навіть три-чотири тисячі щомісяця вельми
проблематично. Хіба не їздити у відпустку два рази в рік, або скасувати спортивні заняття у дітей, або закинути дачу, або не брати в
кредит квартиру. Але ж ми все це не для себе робимо, а для наших дітей.
Чоловік каже, що значить потрібно урізати доходи, їздити у відпустку раз на рік, а дача і так постоїть. Все-таки це мама, і відмовити їй у
допомозі він не може. Чоловіка свекруха ростила одна з дванадцяти років. Але я не бачу в цьому нічого особливого. Ніяких особливих
вкладень свекруха не робила, чоловік навчався безкоштовно, влітку в таборі, після уроків на і продовженого. Власне, як всі діти того
часу.
Я сказала чоловікові, що якщо він не може відмовити своїй мамі, нехай шукає додатковий заробіток. Я вважаю це справедливим. Твоя
мама – це твій обов’язок, причому тут я і діти?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Джерело
