Захищали нас, тепер ми – їх: Жадан про незагоєні рани героїв України
Східні землі України та все, що на них відбувалося починаючи з 2014-го року, чи не найкраще знає відомий поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст Сергій Жадан. Автор славнозвісного роману "Ворошиловград" (колишня назва Луганської області – ред.) він вкотре вирішив поділитися своїми спогадами: без прикрас та ілюзій.
Після війни Жадану згадався красномовний випадок на одному з вокзалів, у Харкові. До нього підійшов молодий чоловік із досить характерною зовнішністю – швидше за все, представник якоїсь із субкультур. Одразу впізнав музикантів і письменників, які були поруч, перекинувся кількома словами про Сашка Положинського (лідер гурту "Тартак") і ..показав посвідчення учасника бойових дій.
Після цього чоловік попросив грошей, йому банально не вистачало на квиток:
"Ми не встигаємо подумати, даємо. Він швидко зникає. Аж надто швидко. Навряд чи пішов за квитком. Який уже тут квиток. Вантажимось у вагон, потяг рушає, а ми ще довго обговорюємо цього дивного пасажира. Згадуємо військових, які повертаються, згадуємо, якими вони різними повертаються – хтось спокійний і зосереджений, хтось поламаний і розбалансований, хтось повертається так, як забігають додому між заняттями – схопити щось перекусити, одягнути свіжий одяг і назад – туди, де звично, де природньо, де знаєш, як бути й що робити. Себто на війну", - згадує поет в коментарі "Радіо свобода".
Вони захищали нас.
Тепер нам захищати їх На думку письменника, це – головний принцип, за яким повинна жити вся Україна. Навіть якщо війна здається чимось далеким, від смерті не застрахований ніхто: "Ну справді – багато хто з нас готовий побачити воїна світла в пацані, що випрошує собі 50 гривень на привокзальній площі, аби закинутись і забутись ще на пару годин? Багато хто з нас готовий про це говорити? Про військових так говорити не прийнято.
Ми всі потребуємо підтримки та розуміння. Ми всі знаходимось у рівних умовах. В нашій країні це передусім – рівні умови беззахисності. І жодні красиві слова про нову армію, яка втілює в нашій уяві найкращі етичні та психологічні якості, не рятують нас від неуникненності співжиття з ними – реальними, живими, справжніми військовими, які не завжди відповідають нашим високим вимогам і не менш високим ідеалам, але які – так само, як і ми – мають право бути побаченими, почутими й зрозумілими. Вони захищали нас. Тепер нам захищати їх. Інакше не вийде", - підсумував Жадан.
