Замість того, щоб купити нам квартиру, свекри вирішили придбати собі заміський будинок, в який планують забрати доньку з сім'єю. Вони дуже заможні люди, а допомоги від них не дочекаєшся. У нас скоро б
Я не розумію батьків свого чоловіка, як можна бути такими скупими по відношенню до свого власного сина? Вони прекрасно знають,
що ми живемо на знімній квартирі, не перестаємо мріяти про своє житло, і не хочуть нам допомогти.
Борис – син заможних батьків. Крім нього, є ще донька. Сестра чоловіка заміжня, у неї і чоловік добре заробляє, і батьки їй дуже
допомагають. Мого чоловіка батьки ніби не помічають, я вже починаю сумніватися, чи він їм рідний.
Після весілля ми не стали жити разом з його батьками, захотіли самостійності. З самого початку ми поставили собі за мету купити
власне житло, тому відкладали зайву копійку. Я працювала, чоловік теж. Його батьки прекрасно бачили, що ми кілька років відмовляли
собі у відпочинку і великих покупках. Але як ми не старалися, назбирати навіть на перший внесок, щоб взяти квартиру в кредит, нам не
вдавалося. Ми навіть народження дітей відкладали, тому що не було своєї квартири.
Одного разу ми відвідували батьків мого чоловіка. Вони черговий раз запитали, коли ми подаруємо їм онука чи онучку. Я сказала, як
тільки зможемо придбати своє житло. Але нам не вистачає грошей на початковий внесок. Здається, мій натяк був зрозумілий кожному,
але не свекрам.
Свекруха лише співчутливо похитала головою, а потім повідомила нам, що вони вирішили продати свою квартиру, додати збереження,
які у них є, і купити заміський будинок. У свій будинок (площею 300 квадратів), вони збираються запросити доньку з зятем і двома
внуками.
Через місяць я дізналася, що теж чекаю дитину. Я вирішила вже безпосередньо попросити у батьків чоловіка грошей. Ми з чоловіком
обрадували їх новиною, що вони скоро стануть бабусею і дідусем. Їх радості не було меж і я, осмілівши, запитала, чи не могли б вони
допомогти нам з першим внеском, щоб у дитини було своє житло. Тут моя свекруха змінилася в обличчі і з видом невинного янголятка
запитала, звідки ж у них такі гроші?
Мене це до глибини душі це образило. І тоді я сказала чоловікові, що не дам його батькам бачитися з нашою дитиною. Ну як так можна?
Виходить, доньці свекри допомагають, а син нехай сам вирішує свої проблеми? Я не хочу, щоб у моєї дитини були такі родичі.
Днями мені народжувати. Я до останнього сподівалася, що батьки чоловіка передумають, і ми все ж привеземо малюка вже в свою
квартиру. Але швидше за все цьому не судилося збутися. Свекри зробили, як планували – продали свою квартиру і переселилися в
свій заміський будинок. Кажуть, що це було їхньою найбільшою мрією.
Наша мрія мати власну квартиру (хоча б однокімнатну), їх не цікавить. Думаю, нам прийдеться економити і взяти квартиру в кредит.
А ось моє бажання не дозволити спілкуватися родичам з моєю дитиною тільки міцнішає з кожним днем. Нам такі бабуся і дідусь не
потрібні. Тільки не кажіть, що потрібно їх зрозуміти і пробачити. Не можу я зрозуміти, як можна робити таку різницю між дітьми?
Фото ілюстративне – architect
