ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Спочатку Тамара Іванівна дуже раділа, що таки видала заміж свою доньку Оксану. Справа в тому, що дівчина була далеко не
красунею, і тому черги з наречених до її 25 років якось не було.
Анатолій був сином знайомої Тамари Іванівни. Оксана кілька місяців зустрічалася з Анатолієм. Мама дівчини вже звикла, що цей
сором’язливий хлопець став у них частим гостем. Але майбутній зять викликав у неї недовіру:
– Невпевнений він якийсь, нерішучий. Як він кар’єру будуватиме? Як буде заробляти гроші, щоб сім’ю утримувати?
Після весілля Анатолій і Оксана почали жити у Тамари Іванівни. Вона не була проти цього. Жінка давно змирилася з присутністю нової
людини в їхній родині.
Анатолій якраз в цей час перейшов на велике і добре відоме в місті підприємство. Він був задоволений роботою і окладом. Оксана
могла собі дозволити працювати на половину ставки, а весь вільний час займалася домашніми справами.
Тамара Іванівна, незважаючи на пенсійний вік, продовжувала працювати продавцем на ринку. Все своє життя вона плавала серед
акул вуличної торгівлі. Ця професія подобалася Тамарі Іванівні. Вона виручала її в будь-які важкі часи – вдома завжди були продукти.
– Без грошей, зате не голодуємо!

Правда щоранку, шість днів на тиждень, жінка виходила з дому на роботу. Але свіжа форель і будь-які дефіцитні делікатеси
компенсували ці незручності.
Одного разу Анатолій прийшов додому і розповів сумну новину: на підприємстві, де він працював, почали скорочувати штат.
Начальство вирішило зробити реконструкцію свого дітища, що призвело до зниження вакантних робочих місць. На жаль, Анатолій
потрапив під скорочення.
Для сімейного бюджету, незважаючи на тещині бонуси, це була істотна втрата. Тепер хлопцю потрібно було терміново шукати роботу,
чим він і почав відразу ж займатися. А Оксана вже звикла до неповного робочого дня і не хотіла міняти приємні звички, бо частенько
любила поспати аж до обіду.
Тамара Іванівна, дивлячись на молоду сім’ю, розуміла, що їм потрібно допомогти, поки Анатолій не знайде роботу. Ринок виручив її і
цього разу. Якраз звільнився прибиральник території та Тамара Іванівна влаштувалася на його місце. Вже хоч якийсь підробіток.
Минуло пів року. Анатолій все ще перебував у пошуках роботи. Він читав оголошення, кудись ходив, з кимось зустрічався. Але ні одне
робоче місце йому поки не підійшло. Його весь час щось не влаштовувало. То робота далеко від будинку, то зарплата маленька, то
режим не підходить. Тещі і дружині він пояснював, що хотів би знайти посаду таку ж, як і та, де він працював раніше.
Весь цей час бідолашна теща працювала з раннього ранку і до пізнього вечора. У неї виходило вберегти їх сім’ю від боргів. Всі були
одягнені, взуті, нагодовані. Але вона бачила, що Анатолій відхиляє цілком нормальні пропозиції по роботі, кожного разу пояснюючи це
надто переконливими аргументами.
– Ледар він просто. Ніби й не його наймають, а він сам вибирає до кого піти.
Загалом, Тамара Іванівна, зробила висновок, що зять просто зледащів. Адже навіщо працювати, якщо завжди повний холодильник і
всі рахунки оплачені? Анатолій обіцяв, що ось-ось влаштується на роботу. Але теща вже не вірить йому.
Найнеприємніше і те, що він і по господарству не дуже допомагає, а біля хати завжди є багато роботи. От в суботу Анатолій пішов з
самого ранку з дому, мовляв, роботу шукати. А Тамара весь день сама сіно скидала.
Вона поки продовжує працювати за трьох і не знає, як змінити ситуацію…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело