Зять зовсім не забезпечує ні дочку, ні їхню спільну дитину, ми з чоловіком їх практично утримуємо. А нещодавно донька повідомила, що розлучається і переїжджає до нас. Тепер мало того, що їх забезпечув
– От мої слова і справдилися – донька хоче розлучатися! – зітхає 50-річна Валерія Дмитрівна. – От чим вона думала, ми ж її
попереджали, а вона лише тепер побачила, що чоловік її лінивий, безініціативний, не допомагає їй зовсім, дитиною не займається.
Приходить з роботи і лягає на диван з телефоном. Воно б може нічого, але у них маленька дитина, ще й пів року немає. У
Олени грошей немає, житла теж.
Олені, дочці Валерії Дмитрівни та її чоловіка, 27 років, рік тому вона вийшла заміж. Весілля як такого не було, на той час вони вже
чекали дитину. Валерія Дмитрівна була не в захваті ні від цього шлюбу, дуже просила дочку подумати, чи треба їй розписуватися, але хто б її слухав.
Відразу Олена з чоловіком переїхали на знімну квартиру, де Валерія Дмитрівна цілий тиждень наводила порядок – готувалася до
появи малюка. Зять лише робив вигляд, що допомагає, а його батьки взагалі самоусунулися.
Купувати все необхідне для дитини теж довелося Валерії Дмитрівні з чоловіком. Коляску, ванночку, стілець для годування, автокрісло,
щоб возити дитину в машині, пеленальний стіл купували теж вони. Олена з чоловіком вже звикли до того, що основні витрати лягають
на плечі Оленчиних батьків.
І досі на дочку і внука у них йдуть пристойні суми – добре хоч, що вони обоє поки працюють, не пенсіонери, і ці витрати не вибивають з колії.
– І Олену, і дитину, повністю забезпечуємо ми, а що робити! – зітхає Валерія Дмитрівна. – На одну зарплату живуть, та ще за оренду
платять. А зарплата у зятя мізерна, хіба що на їжу вистачає.
І з дитиною Валерія Дмитрівна час від часу допомагає – правда, набагато менше, ніж, напевно, хотілося б Олені. Все-таки вони з
чоловіком працюють, можуть підключитися тільки у вихідні.
Олена, відчувається, дуже втомилася. Чоловік приходить ввечері і сідає відпочивати.
– Навіщо взагалі такий чоловік? – сердиться Олена. – Ні грошей від нього, ні допомоги. Одній і то простіше! Тим більше, одна не
залишуся: у мене батьки є, в разі чого, допоможуть!
Приблизно так вона і заявила мамі нещодавно.
– А я, чесно кажучи, вже втомилася допомагати! – зітхає Валерія Дмитрівна. – Тепер мало того, що їх забезпечувати потрібно буде, так
ще і ввечері після роботи з дитиною сидіти. Жити ж доведеться в одній квартирі. З іншого боку, ну не вижену ж я дочку з онуком на
вулицю, і саме на це вона і розраховує…
Фото ілюстративне – vplate.
Джерело
