Зранку я збиралася на роботу, одягла свою улюблену сукню. А коли чоловік це побачив, почав говорити, що я не маю смаку і не вмію одягатися. Ввечері він мені сказав, що я погано готую.
Ми з чоловіком одружені вже шістнадцять років. Нашому старшому синові чотирнадцять, молодшому – десять. Спочатку у нас все
було добре, жили як всі. Проблеми в нашій сім’ї почалися близько двох років тому, і зараз я вже серйозно налаштована на розлучення.
Мій чоловік Юрій старший за мене на два роки. Мені – тридцять сім, а йому – тридцять дев’ять зараз. Одружилися ми, коли я вчилася
на останньому курсі університету, а він вже закінчив навчання і працював. Ми дуже любили один одного, Юра приділяв мені багато
уваги. Та й після весілля нічого не змінилося, Юрій був дуже турботливим чоловіком.
Потім народилися діти. Не скажу, що Юрій – ідеальний батько, доводилося часом змушувати і з коляскою погуляти, і уроки перевірити,
але в загальному і цілому все непогано. Сини люблять тата, довіряють йому, люблять проводити з ним час.
На п’ятнадцятому році шлюбу чоловік якось дивно змінився. Раніше він завжди був на позитиві, навіть, якщо траплялося щось не дуже
гарне, він все одно намагався знайти хороші сторони в усьому. А тут, як підмінили.
Мій чоловік почав бачити світ в іншому світлі. Причому, спочатку мені доводилося вислуховувати які погані всі раптом стали навколо, а
потім, плавно, весь цей негатив перейшов на сім’ю. Він став вічно всім незадоволений. Це проявлялося, як у великих речах, так і по дрібницях.
Юрій постійно бурчить, він незадоволений тим, як і що я готую. Чіпляється до мого зовнішнього вигляду: занадто обтягує блузка,
занадто яскрава помада і взагалі говорить, що я поправилась, хоча це зовсім не так.
Якось зранку я збиралася на роботу, одягла свою улюблену сукню. А коли чоловік це побачив, почав звинувачувати мене в тому, що я
не маю смаку і не вмію одягатися.
Сини теж регулярно потрапляють під «роздачу», чоловік постійно і їм робить зауваження. Загалом, нашому татові головне тепер не
попасти на очі, так як він вічно в поганому настрої.
Я втомилася від претензій чоловіка і хочу розлучитися. Якщо він такий зараз, то, боюся навіть уявити, яким він буде в старості. Мені
абсолютно не хочеться догоджати йому, тим більше, що я вже намагалася – це марно.
Коли я розповіла про все своїй мамі і повідомила, що хочу розлучатися з чоловіком після 16 років шлюбу, мама мене не підтримала,
сказала, що не варто гарячкувати. Потрібно спробувати допомогти чоловікові і терпляче винести цей складний для коханого чоловіка
період. Любляча дружина може знайти підхід до чоловіка, якщо дуже цього захоче.
Виявляється, у всіх чоловіків є подібні періоди. І коли все закінчиться, в сім’ю повернеться мир і злагода, але якщо не проявити
терпіння, сім’ю, дійсно, можна зруйнувати раз і назавжди.
То ж я не знаю, що мені робити. Невже і справді всі сім’ї таке переживають?
Фото ілюстративне – market
