20 січня – Івана Хрестителя: історія свята, традицї
Іван народився в сім’ї священика Захарії та Єлисавети, родички Богородиці, коли вони були у похилому віці й уже не сподівалися мати дітей. Предтеча — значить «попередник». Святий Іван, за церковними переказами, був посланий Богом, щоб допомогти людям підготуватися до з’явлення Ісуса Христа. Іван Хреститель своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад святого життя. За відважне проповідування Іванові відрубали голову. Частина його святих мощей похована у Севастії.
Друга назва цього свята — Посвятки. Цього дня хазяїн дому встає рано-вранці й пригощає свійських тварин тим хлібом-сіллю, що лежав під образами ще від “багатої куті”. За народними уявленнями, ці різдвяні дари зроблять худобу плідною.
З цього дня починається період сватань та весіль, коли можна вже було вживати скоромину і випивати, звідки й вислів «празник — Іван-бражник» і відповідно народна назва свята — Івана Бражника. Кажуть: «Іван Предтеча бере свята на плечі», оскільки завершується цикл різдвяних свят. Прибираючи кутю з покутя, примовляли: «Узвар на базар, кутя — з покуття”.
Починається М’ясоїд, або М’ясниці, і період жіночих вечорниць із роботою. Від Різдва до “Івана” жінки ховали свої починки – “щоб лихий ниток не плутав”. А вже від цього дня для жінок уже час братися до роботи. Правда, на “Івана” вони лише діставали свої кужелі, оглядали їх, але працювати ще не сідали. Молодиці йшли в шинок, там сходилися “по родству” або по сусідству і пили горілку, співали веселих пісень та примовляли: “Тільки й притики, що починки превеликі!”
В головні зимові свята – Різдво, Новий рік, Водохреща – жінкам і дівчатам не можна ходити по воду,бо це гріх — це роблять за них чоловіки й парубки. Чоловікам же від Різдва Христового до дня Івана Хрестителя не можна було ходити в шинок — гріх великий, адже вода ще не освячена. Зате на “Івана”молодиці ставили їм могорич – “за те, що добре воду носили”.
Народні приповідки:
Після Івана Предтечі хто не робить, того б’ють у плечі.
Пише - Коліжанка
