5 причин закохатися в арабську культуру
Не лише паранджа
Якби потрібно було описати традиційне арабське вбрання одним словом, це було б слово «багатошаровість».
Східні жінки носять кольорові сукні з довгими рукавами – кандури. Під них одягають шаровари – сірваль. Завершальний шар – абая, довге чорне плаття вільного крою. Інколи жінки носять абаї, прикрашені золотом, сріблом, камінням чи бісером: це ознака заможності їхніх чоловіків.
Вибір жіночих головних уборів величезний: шелла (довга чорна хустка, яка закриває голову, але залишає обличчя відкритим), гішва (напівпрозора вуаль, що покриває голову та обличчя і дозволяє бачити крізь тканину), бурка (хустка з прорізом для очей, що повністю закриває голову й лице) тощо.
Не менш цікавим є і чоловічий костюм, який складається з чотирьох елементів: сукні, плаща-накидки, хустини та джгута.
Довгу чоловічу сукню-сорочку теж називають кандурою. Як правило, вона білого кольору, але залежно від пори року й регіону можна побачити також бежеві, світло-зелені, блакитні, коричневі та чорні. Чоловіки на Сході не просто носять сукні: вони ще й змінюють їх декілька разів на день. Кількість кандур у гардеробі еміратця може сягати п’ятдесяти. Сучасні моделі шиють із комірцями та кишенями.
Іноді зверху на сорочку вдягають плащ-накидку – бішт. Він буває чорного, коричневого чи сірого кольору і прикрашений вишуканою вишивкою по краях. Бішт призначений для урочистих заходів, офіційних зустрічей, релігійних свят і весіль.
Роль головного убору виконує гутра – хустина білого, чорно-білого або біло-червоного кольору. Гутру зав’язують особливим чином або надягають зверху егаль – чорний джгут, який утримує хустину на голові.
Національними арабськими костюмами на відкритті центру можна було не лише помилуватися, а й приміряти та сфотографуватися.
Східний «тюнінг»
Хитромудрі малюнки пташок і квіток, мереживні ескізи, геометричні рисунки та релігійні символи інколи наносять на шкіру. Так, мова піде про мехенді – старовинну східну традицію натільного розпису. Здебільшого такі татуювання роблять жінки: вони вірять, що малюнки дарують щастя в сімейному житті та відводять недобре око. Особливо популярні «браслети» на зап’ястях і щиколотках. На відкриття центру запросили майстринь мехенді, тож усі охочі могли зробити собі східне тату.
Для малювання використовують спеціальну пасту. До її складу входить хна, лимонний сік, ефірні олії та цукор. Фарба може бути різних кольорів: від помаранчевого до майже чорного.
Після того як малюнок нанесли на шкіру, потрібно дати йому висохнути – паста застигне і перетвориться на кірочку. Чим довше вона залишатиметься, тим насиченішим вийде рисунок. Тому майстрині мехенді радять почекати хоча б кілька годин, а після того як паста осиплеться, змастити малюнок рослинною олією. Хна забарвлює лише верхній шар шкіри й не проникає вглиб, а «татуйовання» тримається в середньому два-три тижні. Щоб продовжити його життя, краще звести контакт з милом та жорсткими мочалками до мінімуму.
Скуштувати Схід на смак
Їжа на Сході – справжній ритуал, а її приготування – мистецтво. Солодкі десерти, що з’явилися на кухнях шейхів, завоювали весь світ і стали гастрономічною візитівкою Арабських Еміратів та Сходу в цілому.
У давні часи дозволити собі солодощі могли лише вельможі, а догодити їм було непросто. Цукор був майже недоступний, тому кулінари використовували мед, фруктові сиропи, цукати й сухофрукти. Із цієї причини традиційні рецепти арабських солодощів містять лише натуральні інгредієнти.
Втім, Емірати – це не лише лукум, халва і пахлава, а ще й кава. Основна особливість арабської – гіркий насичений смак і цілий букет домішок: кардамон, чебрець, ваніль, карамель, сіль чи навіть перець.
Щоб правильно приготувати каву по-арабськи, доведеться забути про кавоварку й трохи заморочитися. Спершу потрібно обсмажити кавові зерна в плоскій сковороді. Еміратці роблять це по-своєму: використовують водну пару та обсмажують сировину лише злегка – так вони отримують світло-жовтий відтінок зерен. Далі їх подрібнюють до коркоподібного стану: зробити це можна лише за допомогою спеціального ручного чи електричного млина. Після цього каву варять на вогні в химерному кавнику – даллі.
Але й це ще не все. Приготувати каву – лише півділа, потрібно ще вміти правильно її пити. В Еміратах квапливе кавування «нальоту» – моветон, а безпричинна відмова від кави – вияв неповаги чи ворожнечі. Пити каву – ціла церемонія, що дійсно проходить під гаслом «нехай увесь світ почекає»: там можуть насолоджуватися крихітним горнятком кави цілу годину.
Вдихнути Емірати на повні груди
Парфуми та пахощі – один із символів ОАЕ. У давнину їм приписували магічні властивості та вважали, що через натуральні ефірні олії, які входять до їх складу, природа спілкується з людиною. Аромат сучасних східних парфумів насичений та стійкий.
В Еміратах люблять ароматизувати й приміщення. Для цього існують спеціальні традиційні пахощі – бахур. Він може бути розсипчастим, твердим або у вигляді шматочків ароматизованого дерева, просочених ефірними оліями чи екстрактами ароматичних речовин. Бахур має стійкий запах, тому навіть у відкритих приміщеннях тримається досить довго.
Для кадіння бахуру використовують чаші – бахурниці, а також спеціальне вугілля та щипці, щоб не обпектися. Вугілля підпалюють, кладуть до бахурниці і, коли воно почне тліти, додають трохи бахуру. Майже відразу починається процес куріння і з’являється дим. За кілька хвилин він розсіюється і залишає по собі лише приємний запах.
Багато арабських родин мають свій рецепт бахуру й передають його з покоління в покоління. Здебільшого його використовують на святах, релігійних церемоніях і визначних подіях, але можуть запалити й просто для настрою.
Арабський світ очима українців
Як ми уявляємо Арабські Емірати? Відповіддю на це питання послугувала виставка картин українських митців на відкритті центру. Декому Емірати уявляються пустелею – безкрайньою і, як вказав у назві полотна один з художників, безсмертною. Частина митців асоціюють східну країну з їжею – солодощами, соковитими плодами та славетною кавою з кардамоном. Не обділили увагою і мешканців ОАЕ: на багатьох картинах фігурували араби та арабки.
Однак найкращий спосіб зануритися в будь-яку культуру, зокрема арабську, – вивчити мову її представників. Арабську мову заслужено називають однією з найперспективніших: вона друга після китайської за кількістю носіїв у світі, нею розмовляють близько 350 мільйонів осіб у 23 країнах світу. Ми, звісно, ні на що не натякаємо, але однією англійською ситий не будеш.
