Яку смертельну небезпеку може завдати випромінювання від мобільних
Про це пише ресурс N+1 з посиланням на звіти Національних інститутів здоров’я (NIH) США.
Так, дослідження коштувало 30 мільйонів доларів, а загальна його протяжність склала 10 років.
Порівнювати вплив в експериментах і той вплив, якого зазнає людина, що використовує мобільний телефон, безпосередньо не можна. У наших дослідженнях щури та миші зазнавали опромінення всього тіла. У людей, навпаки, під випромінювання потрапляють тільки конкретні тканини там, де людина тримає свій телефон. Крім того, рівень випромінювання та тривалість впливу в наших експериментах були вищими, ніж ті, що відчувають люди. Ми упевнені, що зв’язок між радіохвильовим випромінюванням і пухлинами є реальним,
– зазначив учений Джон Бухер, старший науковий співробітник Національної токсикологічної програми.
Зауважимо, що у рамках експерименту мінімальний рівень впливу на тварин становив гранично допустимий рівень точкового впливу сьогоднішніх мобільних телефонів, а максимальний перевищував його в чотири рази: від 1,5 до 6 ват на кілограм маси тіла для щурів і від 2,5 до 10 ват на кілограм для мишей. Групи щурів починали опромінювати до народження, а мишей – з п’ятого-шостої тижня життя.
Експеримент над кожною твариною тривав протягом двох років, під час яких ті зазнавали дії випромінювання по дев’ять годин у день з інтервалами у десять хвилин і стільки ж часу тривали перерви.
Один із несподіваних ефектів, що спостерігалися у дослідженні, є пов’язаним з тривалістю життя: у контрольних груп самців щурів, що не зазнавали дії випромінювання, вона виявилася меншою, ніж у експериментальних груп. Вчені вважають, що це може бути випадковістю, або реальним позитивним впливом випромінювання за рахунок зниження запалення, що супроводжує хронічну нефропатію, яка розвивається у щурів з віком.
Відтак, досліди показали, що радіочастотне випромінювання здатне провокувати розвиток не тільки пухлин серця, але й появу ракових утворень мозку та надниркових залоз у самців мишей.
“Ці експерименти на мишах і щурах проводилися досить давно, але це миші та щури це не люди. Експерименти in vivo та експерименти, які мають клінічну значимість, це не одне й те ж. Ми не миші – це раз”, – переконує виконавчий директор Фонду профілактики раку Ілля Фомінцев.
За його словами, потрібними є дослідження, які дозволили б безпомилково перенести це й на людину.
