Момент, з якого починається справжнє життя
Коли потрібно зробити важливий вибір, людина залишається на самоті. Крім неї самої, ніхто не розбере мотлоху, не подбає про душевні рани і не протре скелети в шафі
Справжнє життя починається в той момент, коли людина зустрічається з розпачем і безвихіддю з приводу того, що нічого іншого у неї не буде. Що доля саме така і досвіду не відмінити. Що їй багато чого не під силу змінити.
Що з близькими і рідними нічого не вдієш, як не борись. Що батьки дали те, що дали і це вже не виправиш і не забудеш. Що мрії про іншу реальність – це всього лише мрії. Що коли потрібно зробити важливий вибір, людина залишається самотньою.
Що неможливим є нічого не відчувати без наслідків для організму. Що окрім неї, ніхто не розбере мотлоху, не подбає про душевні рани і не протре скелети в шафі. І що вся ця катавасія ще й кінцева.
Справжнє життя починається тоді, коли людина зустрічається з усім перерахованим вище і здатна це витримати. Не злитися, не вдатися в фантазії, не заїдати горе, не почати курити, не впасти духом, а саме витримати, залишаючись при цьому живою і чуттєвою. І ось з цією чутливістю, самотністю і відповідальністю почати робити індивідуальні кроки.
Приймати особисті і, можливо, зовсім непопулярні рішення. Наважитися рухатися в своєму напрямку, розуміючи, що немає ніяких гарантій. Однак, я не знаю нікого, хто по-справжньому пройшов через безвихідь, виплив з іншого боку, піднявся на свої ноги і пішов власним шляхом і пошкодував би про це.
