ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

У цій підбірці я не розповідатиму про найсмачнішу у світі піцу, мистецтво байдикування та пейзажі Амальфітанського узбережжя – про це і так усі знають. Я поділюся особистими спостереженнями про Італію, які стали для мене дивовижним відкриттям і кардинально змінили перші враження про країну.

У італійців особливе уявлення про відстані
За 10 годин можна перетнути усю Італію з півдня на північ – це всього 1 170 км. Тому відношення до відстаней тут помітно відрізняється від великих країн. 200 км і 2 години шляху з Мілану до найближчого пляжу в Лігурії – це дуже довго і далеко, справжня подорож! Поїхати “в місто” з села або передмістя, де і живуть більшість італійців – теж ціла подія, щодня на таке наважуються далеко не усі.

Любов до малої батьківщини
Захоплює гордість італійців своїм походженням: при знайомстві вони в першу чергу назвуть своє село, потім провінцію і тільки в останню чергу країну. Причина, можливо, криється в генетичний пам’яті про часи, коли Італія ще не була єдиною державою, а була розрізненими герцогствами і графствами, республіками і королівствами на Апеннінському “чобітку”.

Італійська мова має безліч діалектів
У Італії налічується не менше 100 діалектів і відрізняються вони не просто “еканнями-иканням” або окремими словами, по суті, це різні мови. На в’їздах до населених пунктів часто можна зустріти 2 знаки – з назвою на італійському і на місцевому діалекті.

Я вивчила мову в університеті Бергамо і, розговорившись одного разу в Римі з вуличним художником, подумала: що за жахлива вимова, напевно, іноземець! Виявилось, корінний римлянин, просто говорили ми кожен зі своїм акцентом.

До речі, якщо творчість Шевченка – це еталон української мови, то для італійського це Данте Аліг’єрі: він написав свою “Божественну комедію” на основі флорентійського діалекту. Не дивно, що жителі Флоренції і сьогодні вважають свій діалект найкрасивішим і дуже ним гордяться.

Італія – ідеальна країна для літніх людей
У Італії дуже багато літніх людей. Італійці з нетерпінням чекають виходу на пенсію, коли нарешті можна буде перестати займатися нудною роботою і присвятити себе тому, що по-справжньому подобається: подорожувати, писати книги, відпочивати на морі. Чекати, до речі, доводиться все довше і довше, оскільки середня тривалість життя в Італії досить висока – 82 роки, пенсійний вік теж постійно зростає.

Якщо ви зустрінете в італійському місті красиву старовинну віллу з наймальовничішим панорамним майданчиком (видом на гори, озеро або море), можете бути упевнені на 99 %, що це будинок престарілих. Усе найкраще для тих, хто заслужив право на відпочинок. На думку самих італійців, їх країна ідеальна для щасливої старості.

Амбіції молоді не заохочуються
А ось для молоді можливостей в плані кар’єри не так багато. Найбільш амбітні після університету їдуть до Лондону, Берліну і навіть в Хельсінкі, в крайньому випадку – до Мілану. Нормою вважаються неоплачувані стажування, коли до 30-35 років тобі просто не платять (чи платять € 200-300 в місяць), люб’язно надаючи можливість набратися практики “за дякую”. Офіційно до молодих підприємців в Італії відносяться люди у віці до 40 років, і тільки після цього можна вести мову про “справжню” кар’єру.

У Італії не квапляться народжувати
Рішення народити дітей італійці приймають досить пізно. За даними Євростату, середній вік першого материнства в Італії в 2016 році склав 31,8 року, а першого батьківства – 35,3. Цікаво, що малюки частіше народжуються у жінок після 40 років (близько 8 %), ніж у дівчат до 20 (всього 2 %). Яскравий приклад пізнього материнства серед італійок – актриса Моніка Беллуччі, яка уперше стала матір’ю в 39 років.

Ще один цікавий факт відносно дітей: в Італії не можна називати дітей іменами живих батьків.

Одружуються італійці теж пізно
Частенько рішення офіційно зареєструвати стосунки пари приймають тільки після того, як розділять спільні труднощі та народять двох-трьох дітей. Можливо, не останню роль тут грає той факт, що розлучатися за місцевими законами довго і дорого коштує. Без дітей, за спільним рішенням і за окремого володіння майном процес займає близько року, з дітьми – від 3 років і при обов’язковій участі адвоката, послуги якого дорожчають за наявності додаткових суперечок між подружжям.

Рахунок у банку може відкрити не кожен
Відкрити рахунок у банку іноземцеві можуть тільки за рекомендацією родича або хорошого знайомого, який вже є клієнтом цього банку і може виступити гарантом. На запитання по телефону банк вам теж не буде відповідати. Інформацію нададуть, тільки якщо знають вас вже років 20 і можуть ідентифікувати по голосу, у будь-якому іншому випадку доведеться їхати у відділення і ставити усі запитання особисто.

Про відсотки по депозиту в Італії можна забути – італійські банки швидше візьмуть з вас комісію, якщо залишок на рахунку перевищить певну суму (перевірено на особистому досвіді).

У Італії по-справжньому інклюзивне суспільство
У країні створені усі умови для людей з обмеженими можливостями: люди у візках не сидять удома, а ходять у басейни і ресторани, їздять на море, займаються спортом і виховують дітей. При цьому в очах здорових людей, що спілкуються з інвалідами, не зустрінеш співчуття або жалю: завдяки інклюзивній освіті тут з дитинства звикають до того, що людина може в чомусь відрізнятися від тебе, і це абсолютно нормально.

Місце на парковці, призначене тільки для певних груп людей, здоровий італієць не займе ніколи і ні за яких обставин.

Їжа суворо за розкладом
На півночі Італії ресторани відкриті тільки на обід (з 12:00 – 12.30 до 14:30) і на вечерю (з 19:00 до 23:00), в решту часу вийде лише перекусити сендвічем або салатом у барі. Якщо італієць не встиг пообідати до 14:30, то в 15:00 він вже їсти не буде, чекатиме вечері.

Цілодобових супермаркетів тут теж немає (принаймні мені не зустрічалися). Життя важливіше роботи, у тому числі для продавців і касирів. Їм так само як і усім іншим, важливо вчасно повечеряти з сім’єю і як треба відпочити в неділю. З тієї ж причини, якщо заклад відкрито в неділю, то, як правило, він зачинений в понеділок.

За вимкнення послуг телефонії вас можуть оштрафувати
При підключенні будь-якої послуги в Італії необхідно уважно читати договір і обов’язково уточнювати, у що вам обійдеться її вимкнення. Часто щомісячна абонентська плата, яка виглядає дуже привабливо, діє тільки перші 3 місяці або рік, а потім збільшується відсотків на 30.

У мене так було з домашнім Wi – Fi: через 12 місяців абонентська плата виросла з € 29 до 39, а щоб вимкнути сервіс при переїзді, потрібно було заплатити більше € 100 штрафу, оскільки не пройшло 2 роки з моменту активації. Те ж саме з сім-картами: якщо ви вирішите відмовитись від оператора раніше певного терміну, доведеться платити.

Біде – обов’язкова складова уявлення італійців про гігієну
Без нього не обходиться жодна ванна кімната навіть в готелі з однією зіркою. Але найсмішніше, що виробники товарів для дітей придумали спосіб легко перетворити його в раковину для малюків – такій фантазії можна тільки позаздрити.

Джерело