Причини хвороб. Притча.
Подорожній запитав у старого даоського майстра, який сидів на придорожньому камені:
– Скажіть, що підтримує хронічну хворобу?
– Думки… – була відповідь.
– А чому люди так багато думають про свої хвороби?
– Тому, що вони їм потрібні… – посміхнувся мудрець.
– Потрібні? Для чого? – здивувався подорожній.
– Для відпочинку. Від метушні. І того, чого робити не хочеться…
Подорожній помовчав, обдумуючи почуте.
– Але якщо люди ходять по лікарях, значить, все ж хочуть від них позбутися? – невпевнено спитав він.
– Вони хочуть позбутися від неприємних симптомів, – знизав плечима старий.
– А не від хвороб, які захищають їх від самих себе…
– Від самих себе… – відлунням повторив співрозмовник.
Він похитав головою і запитав:
– А чи не можна захищатись якось продуктивніше?
– Можна… Але тоді треба змінювати життя.
– Яким чином?
– Втікати від хвороби, від усього нелюбого до того, чим хотілося б займатися і що приносить задоволення в роботі, захопленнях і в побуті… Тоді хвороба з помічника перетвориться на щось непотрібне і що заважає, а отже, почне слабшати…
Старий перервався, подивився на польову квітку, що росла неподалік і продовжив:
– Але змінювати життя складно… Простіше хворіти… і знайшовши вмілого лікаря, періодично віддаватися відпочинку, все глибше занурюючись в хворобу.
– Гммм… – задумався подорожній.
– А що б ви в цьому плані порекомендували лікарям?
– Не концентруватися на наслідках, а шукати причини. І мотивувати людей до змін, не дивлячись на їх шалене невдоволення і потужний опір…
– А якщо лікарі цього не вміють?
– Нехай вчаться, якщо хочуть стати цілителями, змінюють долі, – посміхнувся даос.
– Бути лікарем симптомів простіше, зручніше, воно приносить більше грошей… Але на цьому шляху рано чи пізно згасне сенс і пропаде задоволення від роботи…
Він перервався на мить і закінчив: –
Але в кінці життя буде про що згадувати…
