Про жінку, яку можуть повішати за ремесло: Волинь 200 років тому
Досить цінним і мало дослідженим на Волині є «Щоденник князя Василя В’яземського 1812 року», записаний в роки французько-російської війни, події якої відбувались й на території нашої Волині. Про це розповідає ІА ВолиньPost.
В ході війни 1812 року полк, над яким В'яземському було доручено шефство, в складі 3-ї бригади 15-ї піхотної дивізії входив в корпус Є. І. Маркова 3-й Резервної обсерваційного армії. Він встиг взяти участь у ряді битв, зокрема в бою під Кобрином і баталії під Городечно.
9 листопада 1812 року В’яземський був смертельно поранений при штурмі Борисова і помер в мінському військовому госпіталі 5 грудня того ж року. Проте залишив цінний скарб – спогади про міста, містечка та села Волині, з якими ми сьогодні познайомимо читачів Волиньpost. Про Волинь В’яземський починає свої згадки з літа 1812 року.
24 червня. Встав рано і об’їхав приємний Мізоч.
30 червня. О 8 ранку прибули в Забороль. В селі Чепно переходили через міст, дуже був ненадійний, є й по краще.
4 липня. Прибули для командування з дивізією в Торчин. Село Надчиці лежить на невеликій дорозі між Дубно та Луцьком, по обидві сторони по дві версти. Є ліс та сінокоси. Забороль та Омелянин мають по вісімдесят дворів. Обидва села знаходяться в косогорах. В Омелянині досі є дуб Петра І, на якому він вирізав ім’я своєї дружини Катерини. Липа собі зеленіє, а ті, хто під нею був, вже повмирали. В Омелянах проживають поміщики Чернявські. Поміщик – мисливець. Він багато будує, але на всі його «прожекти» коштів не вистачає. Поміщиця Чернявська займається садом і не позбавлена смаку. Багато в ній романтичного… Здається, що готова вона роман в будь-який момент. Вона «не дурна собою». Обоє дуже гостинні, ласкаві та добрі. Кисилин – містечко на болоті, яке нараховує 100 дворів.
22 липня. Головний корпус прибув до містечка Несухоїжі. Корпус розташований в дві лінії, в тилу Турія і містечко, на правому фланзі ліс. Дуже не зручно було б тут мати справу із ворогом. Маковичі мають до ста дворів. Це Ковельський повіт. Село лежить на рівнині. В Маковичах два поміщика. Один – скупий, а другий – п’яний.
Ковель – вигорівши містечко, яке лежить на рівнині і в болоті. Село Вербки в двох верстах від Ковеля. Окрім милої «економши» нічого там доброго.
9 серпня. Містечко Антополь має до двісті будинків, більшість з яких належить євреям. В цьому містечку є пансіон. Більшість дівиць поїхали до батьків, залишилось лише дванадцять. В пансіоні моя квартира. Всі малі ще, окрім Висоцької, їй шістнадцять.
25 серпня. Ворог зайняв Любомль і Шацьк… Граф Карл Ламберт поблизу Любомля, а генерал-майор Юхим Чапліця біля Вижв мав гарячі зіткнення.
5 вересня. Поїхав по наказу до Торговиці, в загін графа Ламберта. Торговиця має двісті будинків, лежить над Стиром, за 20 верст від Луцька на дуже високому березі. Містечко належить поміщиці Стройновій, розумній жінці, яка взялась за ремесло, за яке вішають.
6 вересня. Виїхали і на вечір були в Берестечку. Містечко має чотириста домів, лежить на півострові, на березі Стиру. Приємне місце розташування. Належить графині Платен.
7 вересня. Я приїхав до Радзивіллова. Після пожежі, містечко повністю відбудовується.
8 вересня. Я прибув до Почаєва. Монастирь Почаєва славиться в усій Польщі, лежить на високій горі, управляється провінціалом. Монастирь уніатський, в ньому чудотворний образ Божої Матері, Богоматір прекрасна!
Жаль, що в цій місцині немає води.
30 вересня. Мацеїв. До 150 домів, лежить на рівнині між Ковелем та Любомлем. Належить графу Менчинському, по підозрілих діях, його перевели до Києва. Будинок графа в Мацеєві гарно побудований, великий з впорядкованим садком. Жінка та діти Менчинського поїхали разом із ворогом.
Тетяна Яцечко-Блаженко
