Розповідь жінки про американських чоловіків
Пам’ятаю, в нас в офісі дівчата часто обговорювали обновки, побачення, дієти, фітнес, рецепти і домашні справи. Тут те ж саме, тільки сходять з розуму від зайвої ваги, рахують калорії, підбирають правильні штани для своєї фігури і вчать один одного смачно запікати курку — чоловіки.
Вони роблять кар’єру, так. Але також вважають своїм обов’язком мати гарний вигляд, наводити порядок в домі і влаштовувати романтичні вечері. Декілька разів на тиждень вони ходять в спортзал підтягнути попу. І це для того, щоб — о щастя! — мати подружку.
Ті, що мають, продовжують все це робити ще активніше, щоб вона їх не кинула і в один прекрасний день прийняла від них кільце з діамантом в келиху шампанського.
А ті, кого кинули, незважаючи на всі зусилля, приходять до висновку не про те, що всі баби — меркантильні стерви, а про те, що треба було краще старатися.
Ось в цьому році бойфренд моєї колеги Сандри зробив їй пропозицію, і вони одружилися. Який же приз дістався цьому щасливому нареченому? Сандра лінива. Якщо вона хоче проявити небувалу турботу про чоловіка, вона готує йому бутерброд з арахісовим маслом. Якщо я розповім їй про борщ, вона навряд чи повірить. Сандра товста. У неї фірмова південно каліфорнійська фігура: неосяжна колода на тонких ніжках, затягнута в легінси і футболку. Сандра негарна. У неї жирне, незачесане ріденьке волосся з не помальованими коренями. І ось вона сидить така, в кольорах і цукерках і міркує, піти їй ввечері додому до чоловіка, який після роботи готує вечерю або в бар з друзями пива хильнути.
А навколо неї повний офіс молодих чоловіків, які всю голову зламали, який би йогурт з’їсти, щоб укластися в денну норму в 2 тисячі калорій. А то попа виросте і їм ніхто не дасть.
В Америці, звичайно, повно мудаків, які п’ють і б’ють своїх дружин. І в нас багато нормальних чоловіків. У мене свій коханий чоловік. Але він, по-моєму, на атиповий пневмонії. Я про враження про суспільство в цілому, про міцний середняк.
Вдома я дивилася по сторонах, слухала людей, і у мене склалося враження, що збірний чоловік міркує приблизно так: «А нехай я буду ледачий, грубий і неохайний. А вона нехай буде красива, стильна, любить моїх друзів і родичів, захоплюється моєю колекцією сірникових коробок, смачно готує, хоче зі мною інтиму не рідше і не частіше, ніж я його з нею хочу, добре заробляє, але ніколи не втомлюється і не забуває про свої домашні обов’язки. Кількість дітей і час їхнього закладу, має її влаштовувати на 100%, причому виховувати і піклуватися про них буде, звичайно, вона, я підключуся, коли і якщо буде настрій і час. І так, вона повинна розуміти, що в будь-який момент у мене може трапитися любов на стороні, яку я навіть не зможу толком приховати. Але це природно і задумано.»
А якщо ось це ось все не реалізується (дивно!), починається пісня Ярославни: «Ах, мені ніхто не дає, тому що мало грошей у мене.»
А ось ці Ярославни в курсі, припустимо, що не так в чоловічому ансамблі: синя сорочка + зелені штани + чорні шкарпетки + рожеві кеди? Вони коли-небудь пробували приготувати фрікассе? У них є навички в дизайні інтер’єру? Вони готові в громадському місці встати на коліно і попросити руки, тому що, хоч це і тупо, але вона все життя про це мріяла? Якщо вночі щось пішло не так, вони побіжать вранці в аптеку, червоніючи і бліднучи, купувати таблетку екстреної контрацепції? Або хоч знають, що це таке? А так, так, все через гроші.
А тут я місяць вже дивлюся, як мій начальник замість обіду давиться розведеними у воді насінням чіа, щоб схуднути і знайти, нарешті, подружку. Подружка у нього поки не з’явилася, не гідний ще. Але він нічого, не здається. Пропуск в спортзал у нього бовтається замість брелка на ключах від лексуса. Може, скоро хто-небудь зійде до нього.
І ще дуже незвично, що я ніколи і ніде, навіть мимохідь, не чула, щоб чоловіки погано говорили про жінок. Взагалі, не тільки своїх. Про наших такого сказати, на жаль, не можу. Ви самі зараз в коментарях підтвердите правильність мого спостереження. Чи спростуєте?
Мій варіант відповіді на питання «чому так?» такий. Є тут така приказка, що сина треба виростити джентльменом, а дочку навчити не погоджуватися на менше. І схоже, виходить. Чи ви б не побажали такого своїм дітям? Справа, по-моєму, у вихованні. Чи в чому?
