Ця історія в літаку довела мене до сліз від сміху. За 20 баксів усі посміялися
Починаємо набирати висоту і тут сусідк справа дістає з гаманця 20 чистокровних американських доларів. Я вирішив, що гроші перекладає, підрахунок розтрат веде і так далі в такому ж дусі. Він доторкнувся до плеча сусіда, що сидів попереду, не моргнувши оком простягнув йому купюру, і каже:
– Вас не утруднить передати за проїзд!
Мужик попереду на автопілоті взяв долари, бачу подвіс на кілька секунд, а потім, засяявши всім виглядом, хихикнув, підморгнув в порожнечу і виконав той же фінт вухами з попереду сидячим сусідом.
Мені вже стало весело. Розумію, що мимоволі починаю посміхатися і стежу за реакцією в салоні. В голові промайнула думка: Як же так дивно влаштоване життя і які веселі у нас люди. У будь-який момент можуть з екскpeментів цукерку зробити.
Дивно, та й годі. Може повітря у нас якесь або в воду щось підсипають.
Тим часом в салоні літака.
Під наростаючий гул і сміх в салоні двадцятка дійшла до упору і потрапила в руки до симпатичної панночці. Дядько тут же прокоментував: мовляв, і панночці приємно, і весь літак поржал всього за 20 баксів.
Історія на цьому мала і закінчитися, якби не панянка. Та, кивнувши того, хто передав гроші, встає з крісла і з серйозним виглядом ховається за ширмочкою, де тусуються стюардеси. В салоні стало тихо, як в небі перед грозою.
Десь через хвилину панянка повертається і все з тим же незворушним виглядом віддає двадцятку тому, від кого отримала, і щось неголосно йому каже.
Тепер уже хвиля ржачу пішла у зворотній бік і дійшла до нас у вигляді тієї ж двадцатки, яку сусід отримав від ридаючого дядька разом зі словами:
– У пілотів дрібних немає, просили без здачі!
