Вхід у празьке метро. Купую собі квиток, підходить пара московитів.. І тут – о щастя! – чоловік бачить на мені гердану з тризубом..
Вхід у празьке метро. Купую собі єзденку(так називається проїздний квиток), підходить пара московитів. Дивляться, як це роблю я, потім чоловік звертається до мене англійською, питає, де можна купити квитки на трамвай. Відповідаю англійською, що цей квиток дійсний для проїзду на всі види транспорту. Спускаюсь по ескалатору, чекаю на поїзд метро.Вони теж спускаються і підходять до платформи, на яку прибувають поїзди з центру. Дивляться на мене, я жестом показую, що їм на мою платформу( зрозуміло ж, що вони зібрались у центр). Вони переходять на мій бік. Жінка тицяє чоловіка в бік, каже “спрасі!” Він знову підходить, вибачається, показує мапу, питає далі англійською, чи доїдуть вони до Влтавської. Я продовжую пояснювати англійською, де їм потрібно пересісти.
І тут – о щастя! – чоловік бачить на мені гердану з тризубом (так, люба Ганна Олексіївно, саме ту, яку Ви мені подарували) і радісно каже:”О! Так ви і па-рускі можетє”! От поясніть мені, чому в них оце спрацьовує? Я кажу:” Тільки українською.” Він здивований. Пояснила українською, він питає, чи зможуть вони там купити екскурсію, я кажу:” Якщо не знайдете, можете приєднатись до будь-якої групи і слухати безкоштовно.” Слово ПРИЄДНАТИСЬ завело дядьку в ступор. Перепитує. Кажу в перекладі англійською. Жінка: ” Так ета же прісаєдінітся!” Підходить поїзд. Нам їхати дві зупинки. Я дивлюсь по навігатору, що дядько, швидше за все, переплутав назви, і їм потрібно на Вацлавську, а не Влтавську. Виходимо. Вони стоять і дивляться розгублено на мене. Я уточнюю, розумію, що він дійсно помилився, пояснюю українською, що їм не потрібно пересідати на іншу гілку, а просто дочекатись іншого поїзда в цьому напрямку та проїхати ще 2 зупинки. Вони обидва дуже дякують, а чолов’яга каже:” Ми ж кагда-та билі братьямі…”- і сумно заглядає мені в очі. “А чи були?”- кажу… Вони ще раз дякують, а я йду на ескалатор…
