ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Більшість батьків відповідально ставляться до майбутнього дитини, вибагливо обирають виш, зі шкільної лави мотивують своє чадо на те, що він має здати ЗНО і обов’язково стати студентом. Сучасний вибір навчальних закладів дуже великий, перед дитиною відкриті всі двері, проте такі можливості волинські абітурієнти мали не завжди. 

ІА ВолиньPost пропонує познайомитися з особливостями навчання волинян в одному із найпопулярніших столичних навчальних закладів - Інституті шляхетних дівчат, який в 2018 році святкує своє 175-річчя від дня його заснування.

Дуже цікавою є історія створення самого інституту. Добро на створення цього навчального закладу дав Микола І ще 1834 року, проте офіційне відкриття відбулось лише в 1838 році при генерал-губернаторові Д. Г. Бібікову.

В статуті закладу є місце згадці про Волинь. Читаємо таке: «Мета установи дівочого інституту полягає в тому, щоб надати безгрошове виховання дітям дворян бідного стану губерній Київської, Волинської і Подільської і дати можливість за помірну плату отримати таку ж освіту дочкам достатніх батьків цих же губерній».

Окрім того фінансувався «інститут дівиць» теж відбувалось за рахунок Волині, а саме з казни «Наказів громадського піклування Волинської, Київської і Подільської губерній». 

Наказом громадського піклування називали губернський адміністративний орган в Росії XVIII-XIX ст., якому підпорядковувалися благодійні та медичні установи для незаможних верств міського населення. 

Завдяки легендарному фільму «За двома зайцями», ми можемо собі скласти уяву як виглядали студентки столичного інституту благородних дівчат, адже там навчалась головна героїня Проня Прокопівна. На жаль, із тих «інститутів дівиць» часто виходили такі собі манірні Проні Прокопівни, що часто цуралися свого роду.

Згадати хоча б діалог героїні Проньки із Голохвастим та батьком із фільму «За двома зайцями»:

Голохвастий: Главное у человека — не деньги. А натурально хформа! Вченость. Потому ежели человек вченый, так ему уже свет переворачивается вверх ногами. Пардон. Вверх дыбом. И тогда, когда тому, одному, которому не вченому, будет белое так уже ему, вченому, которому, будет уже как...

Сірко: Зеленое?

Голохвастий: Нет, рябое! Вы меня понимаете, Проня Прокоповна?

Проня: Очень! Мине тоже посля пансиена все другим кажется. 

Але все ж таки переваг в навчанні було набагато більше. Повний курс навчання в такому закладі тривав близько шести років, як сучасний «бакалавр разом із магістратурою!». 

Дівчата, серед яких чимало було з Волинської губернії вивчали Закон Божий, російську мову і літературу, вітчизняну і загальну історію, географію, арифметику, геометрію, фізику, природознавство, малювання, музику, спів, танці, рукоділля. Велика увага приділялась вивченню іноземних мов, тоді це було три – французька, німецька і польська. 
З початку відкриття інституту на навчання брали лише дворянок, а з 1852 р. – доньок «потомствених» почесних громадян і купців Першої гільдії. 

Вихованок столичного вишу чекав чіткий розпорядок дня і дисципліна. Кожного ранку із 6:00 молитва. Потім сніданок і два півторагодинних уроки. Далі - обід, після короткий відпочинок і знову навчання. Після полудня учениці готувалися до занять. Вечеря щодня о 21:00. Перед сном о 22:00 - вечірня молитва. 

Переглядаючи запропоновані світлини дівчат-інституток ви безумовно звернете увагу на дрес-код. І він таки був. Для кожного віку існував свій колір. В молодшому - кавовий, середньому - темно-синій, в третьому - блакитний, і в старшому - білий. Отож, якщо у вашій родині збереглись світлини, то по чорно-білих фото ви зможете хіба відрізнити, чи це була студентка випускниця, чи ще навчалась.

Умови навчання були дуже пристойні. Письменник Іван Нечуй-Левицький у повісті «Хмари» дає короткий опис Інституту: «Незнайома дама повела їх через ряд розкішно прибраних покоїв. Кругом виблискували люстри, бронза, дорогі меблі, були розстелені дорогі килими…».

Приймати гостей дівчата можна лише в певні години у свята. Навчальний заклад проіснував до 1918 року.

Текст - Тетяна Яцечко-Блаженко