«Всім зарівно живота ниті зненацька псуєш»: луцькі римування ХVІІ століття
У мандрівній друкарні Павла Домжива Люткевича-Телиці вийшла друком віршована збірка – «Лямент по отцю Іоану Василевичу, написаний в Луцьку року 1628-го». Причинком до з’яви її на світ стала смерть священика церкви Воздвиження Чесного Хреста Іоана Василевича. Окрім жалісливих римованих рядків на честь спочилого у Бозі пароха, луцькі міщани-братчики помістили до видання низку філософських розмислів про життєві істини, чесноти й гріховності etc. Одну із них, авторства славетного Іоана Карповича, пропонуємо увазі ласкавих читальників нині.
Чесна смерть праведних, грішних же люта
Грішним і справедливим, смерте, не фольгуєш,
Всім зарівно живота ниті зненацька псуєш,
Але грішним гірко коли скоро умирають,
Бо по смерті вічного смутку набувають,
А справедливий через смерть печалі позбувши,
Світ той нікчемний, світ марний, опустивши,
У горнюю вітчизну з землі переселяє
Там з усіма святими вічно почиває.
Справедливий Іоан, хоч смерті вкусити мусів,
Добре йому, з Богом в небі буде жити.
Словник застарілих слів: фольгувати – сприяти, допомагати; живот – життя; горняя – верхня, тут – небесна, райська.
