Мудра притча про те, як потрапити в рай
— Що це таке? — запитав мандрівник у воротаря.
— Це рай, ти вже помер, і тепер можеш увійти та відпочити по-справжньому.
— А є там вода?
— Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни …
— А поїсти дадуть?
— Все що захочеш.
— Але зі мною собака.
— Шкода, сер, з собаками не можна. Її доведеться залишити тут.
І мандрівник пішов далі. Через деякий час дорога привела його на ферму. Біля воріт знову сидів сторож.
— Я хочу пити, — попросив мандрівник.
— Заходь, у дворі є колодязь.
— А моя собака?
— Біля колодязя побачиш поїлку.
— А поїсти?
— Можу пригостити тебе вечерею.
— А собаці?
— Знайдеться кісточка.
— А що це за місце?
— Це рай.
— Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай — там.
— Бреше він все. Там пекло.
— Як же ви, у раю, це терпите?
— Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.
