Не працюєте? Це гріх?
Праця - це одна з умов людського існування, і християнин, покликаний до братерства і солідарності в своїй громаді, не повинен вважати себе вправі жити в неробстві. По-перше, людина повинна працювати, щоб забезпечувати себе всім необхідним, по-друге, щоб робити добрі справи і допомагати ближньому, який з різних причин не може працювати: через безробіття, за станом здоров'я, в силу віку і так далі. За допомогою праці людина управляє світом разом з Богом і вирощує сад творіння. Робота - це і ведення домашнього господарства, догляд за членами сім'ї. Якщо людина настільки заможна, що може забезпечити, не працюючи, себе і свою сім'ю, а також ділиться з нужденними, то вона теж не може жити в постійному неробстві, вирощуючи ваду ліні, а покликана брати участь в творенні духовних або матеріальних благ іншими способами.
«Іди до мурашки, лінивцю, - йдеться в Книзі притчей царя Соломона, - поглянь на дороги її, і будь мудрим. Немає в нього ні начальника, ні урядника, ані правителя; вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. Доки, лінивцю, будеш спати? коли ти зо сну свого встанеш? (Прип. 6, 6-9)». І ще:«Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, і ось, все це заросло терном, поверхня його покрилася кропивою, і кам'яна огорожа його обрушилася. І бачив я те, і поклав своє серце, і взяв я урок (Прип. 24, 30-32)».
Окремої згадки заслуговують ті, хто займається бізнесом, керівники підприємств, діяльність яких багато в чому визначається отриманням прибутку. Згідно з соціальним вченням Церкви, «керівники підприємств несуть перед суспільством економічну та екологічну відповідальність за свою діяльність. Вони повинні брати до уваги благо людей, а не тільки збільшення прибутку. Прибуток проте потрібний. Він дозволяє робити інвестиції, що забезпечують майбутнє підприємств, і гарантує наявність робочих місць».
Як свідчить соціальне вчення Церкви, «людська праця, підлегла любові, стає можливістю для споглядання, перетворюється в благочестиву молитву, в чування і аскезу, в трепетну надію на вічний день». «Необхідна участь всіх у розвитку загального блага, - йдеться в Катехизмі Католицької Церкви, - кожного, відповідно до займаного місця і виконуваної ролі. Цей обов'язок невіддільний від гідності людської особистості.
Участь у розвитку загального блага реалізується, насамперед, у прийнятті обов'язків в тій області, де кожен бере на себе особисту відповідальність: людина бере участь в творенні добра ближнього і суспільства через старанну турботу про виховання у своїй сім'ї, а також сумлінність в роботі».
