- З якого це дива я повинна вас так називати? Ви ж мені, по суті, чужа людина! - заявила в гостях невістка. Такого нахабства не очікувала почути, де її манери?
Чесно, я не з тої когорти свекрух, які будуть поливати помиями свою невістку чи налаштовувати сина проти жінки. У життя та родині мого Олексія я ніколи не пхала носа. Він вже дорослий та самостійний чоловік, має свою голову на плечах. Моє діло хіба допомогти порадою, і то, коли попросять.
Влітку 2020 року Олексій та Ангеліна одружилися. І я вирішила зробити їм гарний подарунок - віддати двокімнатну квартиру. Колись те житло перейшло мені у спадок від покійної матері та я здавала квартиру в оренду. Але хай краще мій син матиме дах над головою, гроші не основне. Діти щиро дякували, самотужки зробили модний ремонт. Бо Ангеліна з за освітою дизайнер, сама обирала меблі, шпалери та підлогу.
І от все в родині Олексія добре, крім одного моменту.
Ангеліна називає мене на "Ви" або ж по батькові:
- Ольго Петрівно, підійдіть, будь ласка.
- Ну яка я тобі Ольга Петрівна? То так, на паспорт. А для тебе я мама.
Однак, Ангеліна тільки скривилася, наче лимон проковтнула. Я, наприклад, свою покійну свекруху ще до заміжжя почала мамою називати. Інші сусідки також розповідали, що невістки до них тільки "мамо" звертаються. Звісно, ті у відповідь їх "доня" кличуть.
- Доню, ти не бачила...
- Я вам не доня. У вас є тільки син.
- А хіба тобі не дуже приємно, що я тебе донечкою кличу? Знаєш, от я дуже довго мріяла, аби після Олексія ще народити дитинку, дівчинку.
- У вас є тільки одна дитина, Олексій. А я вам невістка. Не приписуйте собі нічого зайвого.
Потім взагалі почала мене ігнорувати, відкликалася тільки тоді, коли я її по імені завала. Отак принципово вперлася, що словами не передати. Я просила сина, аби він якось натякнув Ангеліні, що пора мене мамою назвати
- Ну воно тобі треба? Я не буду змушувати Ангеліну.
- Ну мені не примєно, що вона до мене так звертається.
- Як? По імені та по батькові. Вона ж не кричить на тебе як баба базарна, а з повагою звертається.
І от минулої суботи я прийшла у гості до дітей. Сина не було вдома, поїхав у справах, а невістка няньчилася з Данилком. Я ж прийшла не з пустими руками, купила йому іграшки, шкарпеточки, книжечку з віршиками та колисковими.
Ну і якраз була нагода поговорити з Ангеліною:
- Слухай, ну от мені було б дуже приємно, аби ти зверталася "мамо".
- Вибачте, але ви мене вже дістали з цим проханням. Я не буду вас називати мамою.
- Чому? От я свою свекруху....
- Ну а ви мене народили? Ви мене виховували? До школи водили чи дали освіту? У мене є тільки одна мама і один тато. Вони моя родина. А ви чужа жінка!
Мені стало дуже образливо з таких слів невістки, тому одразу ж поїхала додому. У автобусі зателефонувала синові, але Олексій тільки сказав фразу "я ж тебе попереджав, нащо ти знову до Ангеліни полізла з цим дурним проханням?!"
Невістка могла хоча б з елементарної вдячності за те, що я віддала їм квартиру. Інакше б зараз жили незрозуміло де і незрозуміло як. Хіба це так важко називати мене мамою? Яка різниця, хто її народив чи виховав, ми вже одна родина.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
