31 числа я не витримала і запитала чоловіка, де його зарплата. Мені вже набридло, що він звик жити за мій рахунок. Замість того, щоб дати мені відповідь, Сергій почав збирати валізу. Останнім часом ві
Заміжня я вже 4 роки і практично весь цей час я утримую свого чоловіка, бо його зарплати я взагалі не бачу. У мене зараз склалася
ситуація, я не можу визначитися з рішенням, що робити далі.
Чоловік старший за мене на 8 років. До зустрічі зі мною Сергій вже був одружений. У шлюбі народилася донька. Вони з дружиною
гарували, щоб якось прожити. Але їхній шлюб розпався, і після розлучення Сергій повернувся до своїх батьків. Коли ми з ним
зустрілися, познайомилися, у мене взагалі склалося відчуття, що жив він у колеги по роботі.
Ми одружилися і почали жити у мене. На той момент мама чоловіка купила квартиру. Там з її синів ніхто не прописаний. Середнього
сина, дружина прописала у своїй квартирі. Я свого теж Сергія прописала у своїй квартирі. У чому власне і питання. Є категорія
чоловіків, які у всіх світових бідах, у своїх проблемах звинувачують жінку.
Сергій працює менеджером з продажу, робота складна, і я розумію, чому він часто нервує і часом поводить себе неадекватно. Раніше
я намагалася згладити цю ситуацію, зараз складно.
Приклад, я просто сиджу на нього дивлюся, він різко обертається і невдоволено питає: «Що дивишся?», або ще щось колюче може
сказати. Хоча я просто на нього дивилася. Він мене не чує, жодного разу мене, ні в чому не підтримував, коли мені дійсно потрібна була
підтримка. Коли ситуація накалялася, Сергій брав валізу, складав в неї свої речі і йшов до своєї мами. Я не витримувала і через кілька
днів просила його повернутися.
Про гроші я взагалі мовчу. За всі роки, поки ми живемо разом, я жодного разу не бачила зарплати свого чоловіка. Квартира, в якій ми
живемо, моя. За комунальні послуги плачу в основному я, продукти додому приношу теж я. Сергій постійно говорить, що свої гроші він
відкладає на нашу мрію – власний будинок за містом. Але чи побачу я взагалі колись його – це питання.
Цієї зими прийшли великі рахунки за газ і я попросила чоловіка, щоб він допоміг все оплатити. Він пообіцяв, що дасть грошей, але
минув місяць, а грошей Сергія я так і не побачила.
31 числа я не витримала і запитала чоловіка, де його зарплата. Мені вже набридло, що він звик жити за мій рахунок. Замість того, щоб
дати мені відповідь, Сергій почав збирати валізу. Останнім часом він завжди так робить – складає речі і йде до своєї мами. Чоловік
впевнений, що і цього разу я сама прийду і буду просити, щоб він повернувся.
Коли він пішов, мені було дуже сумно. І я знову ледь не подзвонила йому з проханням повернутися. Але поки що я себе стримую і
думаю, що робити далі.
Можливо, я теж в чомусь винна. Просто з його боку це егоїзм, такого я ще не зустрічала. У всьому і завжди у нього винен хтось інший,
навіть по відношенню до першої дружини. А сам Сергій живе тільки для себе. Підкажіть як себе вести в даній ситуації, чи варто розлучатися.
Фото ілюстративне – morfeos
