Чoловік і свекpуха xочуть, щoб моя мама вiддала нaм свoю, бiльшу кваpтиру, а пеpейшла в нaшу – мeншу. Мама ж, звичaйно, категоpично пpоти.
Багато років тому мій батько купив мені однокімнатну квартиру, щоб наша тоді ще молода сім’я могла жити окремо. Ми зробили ремонт і переїхали, а батьки залишилися жити в своїй двокімнатній квартирі, яку заробляли потом і кpов’ю. Батьки мого чоловіка нам зовсім не допомагали, та й з’являлися в нашому житті не часто.
Все різко змінилося п’ять років тому, коли пoмер мій тато. Мама залишилася одна, на думку рідні чоловіка, в хоромах. Не знаю з чого вони вирішили, що вона комусь щось винна, але раптом почалися розмови про те, що непогано б, щоб моя мама переїхала в нашу однокімнатну, а ми в батьківську двокімнатну.
Мамі цю пропозицію озвучила моя свекруха майже в наказовому порядку. На бесіду викликали і мене – дорікали, свідчили проти, просили умовити маму. А мама категорично проти обміну. По-перше, це її будинок, по-друге, наш ремонт значно гірший, ніж у неї, так взагалі вона вважає, що вони з татом і так забезпечили нас житлом.
Так моїй свекрусі і сказала:
-Ми однокімнатну купили, тепер нехай діти її продадуть, ви додасте і можна купити двокімнатну.
Тільки от бiда, грошей у батьків чоловіка на таку допомогу немає і не передбачається. Дуже хочуть вони, щоб їх синочок за чужий рахунок просторо жив. Так ось мама моя їм заважає сильно.
