Чоловік мене залишив, бо зустрів собі іншу, кращу за мене. Ми розлучалися непросто, я потім змінила житло, змінила роботу. Колишній мені на картку щомісяця пересилав чималі гроші для сина, але я їх не
– Це для мене було справжньою великою несподіванкою, якщо чесно, виявляється, – 59-річна Наталя. – Звинуватили мене, що я їх
гроші взяла. І хто ти думаєш? Мій єдиний рідний син. Так я копійки чужої ніколи ні у кого не взяла за все своє життя. Учителем
працювала, репетиторством підробляла, щоб сина ростити гідно сама, мені ніхто не допомагав. А тепер бачиш що. Син навіть
колишньому чоловікові моєму зателефонував, батькові своєму наскаржився на мене. А я років 12 вже не чула і не бачила свого
колишнього чоловіка, якщо не більше. А тут в телефон мені говорить, щоб я гроші до копійки своєму синові повернула. А я відразу їм
сказала, не смішіть людей.
– Наталю, почекай. Ти толком можеш пояснити, що ж сталося? Сідай, заспокойся. Розповідай мені все по порядку.
– Ну, ти знаєш, що сина я ростила одна з однорічного віку. З чоловіком розлучилася більше двадцяти років тому. З цим розлученням
він мені ще довго спокою не давав.
– Так, я пам’ятаю твою історію. Таке не забудеш, розлучення у тебе було не просте.
– Ну ось. Розлучилися ми все ж врешті-решт. Оселилася на іншому кінці міста, місце роботи змінила, зі старими знайомими все зв’язки
припинила, щоб з колишнім вже ніяк не бачися. Почала життя з чистого аркуша. Працювала, ми з дитиною жили добре. У сина було
все, що потрібно – всякі велосипеди-ролики, комп’ютер для навчання, поїздки, табори, репетитори. Олегові ні в чому не бракувало. І
все це я забезпечувала йому сама, на свою зарплату і підробіток.
– Але аліменти же колишній чоловік платив?
– Так. Через ці аліментів тепер всі проблеми лише у мене. Гроші він мені перераховував на рахунок, чималі суми суми. Дохід у нього
весь цей час дуже хороший був. Зараз вже не те, звичайно. Загалом, гроші його з рахунку я всі роки не знімала – перший час від образи
на нього, мовляв, мені нічого від нього не треба, а потім дивлюся – зібралася у мене хороша сума. І стала тоді вже усвідомлено збирати
гроші, ще й свої докладала всі ці роки. Загалом, місяць тому купила я на ті гроші невеличку дачу для себе, щоб на пенсії могла де жити
влітку, овочі, фрукти вирощувати. В основному, звичайно, завдяки аліментах.
– Ух ти! Це дуже гарна новина у тебе. Вітаю!
– Дякую. З сином поділилася новиною. Кажу, втомилася я працювати на двох роботах. Купила, кажу, дачу собі невеличку, буду туди
їздити, своя городина буде, легше так усім.
– Хороший план.
– Тільки ось син так не думає. Він дуже здивувався – звідки, мовляв, я стільки грошей взяла, на дачу. Ну, я йому здуру чесно все і
розповіла. Підсумок – суперечка, він каже, що я на його гроші дачу купила, каже, щоб повернула все до копійки. Виявляється, на ці
гроші я повинна була купити нерухомість синові. Гроші я привласнила. Син образився не на жарт. Другу його дзвоню, з яким він зараз
квартиру орендує, дізнаюся, що все в порядку. А може, я дійсно не права я? Не повинна була купувати дачу на своє ім’я? Мені потрібно
тепер віддати все синові, це його, а самій жити на пенсію? Навіть не знаю, що ж мені робити? Хіба я вчинила щось неправильно?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – realty.ria.
