Чоловік мій не лінива людина, він постійно добре заробляв. З бригадою будівельників їздить по містах та селах України і будують будинки людям. А я вдома одна живу в трикімнатній квартирі.
В житті є багато речей, які за гроші не купити – це, наприклад, свобода і спокій в родині. Завжди найбільше їх цінувала, тому навіть не думала народжувати велику кількість дітей, бути жадібною до грошей, постійно проводити багато часу на роботі, щоб вистачало на продукти і на життя. Є в родині нашій середній достаток – і добре, нам зайвого не треба. У нас один син – студент, живе в іншому місті в гуртожитку. Навчається на платному, але що-що, а вивчити дитину треба, це нас батьківський обов’язок. Вважаю, що тільки на освіту дитини і можна витратитися.
А ось мій чоловік Богдан не погоджується зі мною, не дотримується моєї точки зору. Богдан довго займався бізнесом, завжди був успішний і навіть за 10 років виплатив кредит за нашу трикімнатну квартиру, все до копійки.
Бізнес став руйнуватися два роки тому, якраз у той час, коли чоловік взяв машину в кредит. Але все сподівався на те, що утримає свою справу хоча б на невеликих прибутках, але не вийшло, тому він почав їздити заробляти на різних будовах, він набирає невелику бригаду будівельників і їздить по країні з ними та будують людям будинки. За навчання сина платити треба, за кредит треба, і тому зайвого собі дозволити не можемо. В принципі, я й не хвилююся, особливо, з цього приводу – сама працюю, достаток у домі є, що ще треба?
Але ось чоловік черговий раз приїхав якось додому з будови, і почав мені розповідати про свою ідею. Його друг запропонував взяти до нас на квартиру на дві кімнати сім’ю його сестри, з чоловіком і двома дітьми. Сам він їх взяти в свою однокімнатну квартиру не може, а сестра переїжджає.
Зняти окремо житло – дорого їй, та крім того є проблеми: у них діти 5 і 2,5 років і ще маленька собачка, мало хто погоджується їм здати в оренду житло. А у нас ніби як добре: і обжита квартира, і плату чоловік встановив помірну для них.
І ось з цього приводу у нас з чоловіком вже другий тиждень одні непорозуміння. Мені ніяких грошей не треба, щоб позбавити свою сім’ю таким чином тиші і спокою, а чоловік каже: «Та байдуже, ти на роботі цілий день, ввечері приходиш, перекусиш і в свою кімнату йдеш телевізор дивитися. Що тобі з ними ділити? Зате за якийсь час ми грошей заробимо з тобою, хоча б для кредиту, спокійно заживемо!».
Зрозуміло, що Богданові простіше – він на будівництво в інше місто поїде на довго, а мені в такому жити? Навіть коли він тут, то вдома особливо не сидить: шукає підробіток або на рибалці відпочиває з друзями. Загалом, я сказала своє тверде ні, а чоловік через це ображається.
Нещодавно зв’язувався з цією жінкою по вайберу, я була здивована. Цю пані майже не було чути – на задньому фоні постійно голосно говорять діти, гавкає собака! А мій чоловік нібито цього не помічає, для нього головне оплата, а там трава не рости. Я йому розповідаю, у що перетворитися наш будинок: діти можуть і на шпалерах малювати, і ночами плакати, і сусідам знизу від їх тупоту життя не буде. А ще загальна кухня і санвузол: треба буде погоджуватися з тим, що туалет або ванна будуть постійно зайняті, а ще біля плити буде стояти інша господиня, якій треба готувати на чотирьох чоловік і собаки. Я не хочу цієї турботи у себе вдома. А як ще рахунки за лічильниками ділити будемо?
Складність ще полягає в тому, що головний у нас вдома саме чоловік. Останнє слово залишається за ним. Другу він відмовити вже не може – дав обіцянку, ця сім’я вже складає речі і збирається їхати безпосередньо до нас, хоча нічого ще не вирішено. Залишається невеликий проміжок часу, можливо, тиждень або два, щоб відмовити всіх від цього кроку, особливо мого чоловіка. Як це зробити – не знаю, порадьте мені що-небудь? Я хочу спокійно жити у своєму власному домі.
Фото ілюстративне – glavcom.
