ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– Туфлі за 2 тисячі гривень купували запросто, уявляєш? – розповідає 33-річна Галина. – Доньці – курточку фірмову якусь купували
теж за великі гроші, на пару років, і навіть не сумнівалися. А вже майки, кофтинки, сорочки і взагалі не рахували ніколи! З одного боку,
напевно, добре, що не скупилися, зараз хоч одягу надовго вистачить, новий купувати не потрібно. А з іншого боку, так подумаю, ех, а
зараз ми на цих 2 тисячі тиждень живемо втрьох – я, чоловік і дитина. І коли буде краще життя у нас, взагалі не зрозуміло!
Ще 2 роки тому чоловік Галини, Гліб, був успішним бізнесменом. Бізнес давав хороший дохід, і сім’я жила на широку ногу. Дві машини,
котедж будували, велика квартира, подорожі по кілька разів на рік то в Туреччину та Єгипет, то в Європу, то куди-небудь ще. Нестачі в
грошах у них точно не було.
Галина сама зовсім не працювала в загальноприйнятому розумінні цього слова, але допомагала чоловікові в бізнесі, була у нього
щось типу особистого секретаря: забронювати квитки, організувати зустріч партнерів, привітати постійних клієнтів з Новим роком,
зробити якісь сімейні справи.

Багато часу ці завдання, втім, не вимагали, і Галина в основному займалася донькою і побутом. Зробила в квартирі ремонт, почала
будівництво заміського будинку, планувала сімейні відпустки, телефонувала до батьків постійно, в тому числі, і матері свого чоловіка
Гліба. Тому було ніколи цим займатися, і він з легкістю доручив це дружині.
– Чотири роки тому Гліб купив квартиру своїй матері, дуже непогану двокімнатну в хорошому районі їхнього міста! – розповідає
Галина. – Ну, просто підвернулася квартира з нагоди, знайомий продавав, дешево, гріх було не взяти. У матері якраз ювілей був,
п’ятдесят п’ять років.
– Почекай, а до покупки квартири вона де жила? З вами?
– Ні, ти що! – махає руками Галина. – Ми з нею більше двох годин ніколи б не змогли разом перебувати в одному приміщенні, у нас з
нею різний характер, інтереси, добре, що разом не жили ні дня. У неї є своя двокімнатна квартира, у спадщину їй дісталася, там вона
все життя живе, і Гліб там народився і виріс. А цю квартиру Гліб їй купив – ну, ніби як інвестиційну, як надбавку до пенсії, щоб здавала в
оренду і у нас грошей не просила в старості.
– Зрозуміло.
– Мати до цього про пенсію і не думала, по крайній мірі, вголос нічого не говорила. А як дізналася про квартиру, відразу звільнилася з
роботи. Двокімнатну квартиру здала дуже добре, велика компанія зняла для своїх співробітників. І ось з тих пір живе, проблем не знає.
По музеям, по театрам з подружками ходить, влітку на море їздила, крім хіба що минулого року. Вона у нас, знаєш, така, сучасна
бабуся: внучку тільки у свята бачить так привіти їй передає. Сидить в соцмережах, спілкується.
Чесно кажучи, Галина була дуже не в захваті від цього широкого вчинку свого чоловіка – купити матері квартиру. Але той наполіг на
своєму. Мовляв, мати виростила його одна, в непрості роки, і були часи, коли і підлогу мити доводилося як підробіток, і на ринку стояти.
Але у Гліба завжди було все, що треба.
Батька свого Гліб не знає, мати про нього ніколи нічого не говорила. Але матір він свою дуже любить і дуже вдячний їй за все.
І все було добре, тільки якийсь час назад бізнес Гліба став повільно, але вірно руйнуватися. Ще до усіх цих обмежень все було погано,
хоча Гліб з партнерами і робили все, що могли – брали кредити, проводили акції, закликали клієнтів суперзнижки, яких не було у
конкурентів. Клієнти йшли, але якось все менш активно. А потім все закрилося на якийсь час, і все впало зовсім.
Гліб брав кредити і продавав майно. Продав одну за одною обидві хороші машини і взяв стареньке бюджетне авто, яке тепер постійно
ламається і він витрачає на нього лише чималі гроші, продав ділянку з недобудованим будинком. На якийсь час бізнес піднімав голову,
але потім знову почалися проблеми.
І ось зараз ситуація вже близька до недоброї. Про бізнес уже ніхто і не мріє, але треба платити борги, яких за час спроб зберегти
хороше життя накопичилося чимало. Гліб шукає роботу «на дядю», хоч яку-небудь, пару років тому він і уявити собі такого не міг. Але
робота все не знаходиться. Колишнього бізнесмена, майстра на всі руки, фахівця широкого профілю, «дядьки», які мають роботу і
гроші, бачити в рядах своїх компаній чомусь не хочуть.
Сама Галина теж розіслала своє резюме, недавно її запросили в оператори колл-центру, і вона, мабуть, буде виходити скоро на
роботу – це дасть можливість хоча б платити за квартиру і купувати продукти.
– І всім погано, тільки матері Гліба добре! – розповідає Галина. – Пару раз попросили у неї грошей на їжу. Вона дала, але з таким
обличчям, що ох. Об’їдають бабусю, як не соромно! Це при тому, що вона здає квартиру, куплену і подаровану сином, як? Я вже пів року
Глібу кажу – забирай у матері квартиру тоді, продамо, віддамо борги.
– А квартира оформлена на матір?
– На жаль, так! Гліб же широка душа, оформив на неї все. Я кажу – продавайте! Станьмо на ноги – купимо їй ще, може, скромніше, але
все ж. Він все мовчить – та ну, незручно якось, спочатку «на», потім «віддай». А тут зовсім справи недобрі, мабуть, поїхав до неї з
розмовою. Повернувся сумний. Мати йому, відверто кажучи, відмовила ще з порогу. Нічого не знаю, каже, квартира моя, я без неї не
впораюся вже. З роботи пішла, нову не знайду, а ти молодий, у тебе все легко і просто, працюй, заробляй! А про квартиру цю забудь.
Галина засмучена, Гліб здивований. Тепер не знають що робити навіть. А чи праві вони, що на матір ображаються?
Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне, з вільних джерел.