ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Це було надзвичайно складно, я кохала свого Дмитра й шлюб у нас був насправді хороший. Ви спитаєте, чому ж чоловік самий не поїхав на заробітки? Річ у тім, що коханий мій хворий, має епілепсію. Та, не зважаючи на це, він все життя працював, досить гарно заробляв. Та в чужій країні перебувати з таким діагнозом - не найкраща ідея.

Тож я поїхала. Спочатку знайшла місце в одного старого італійця. Та він почав до мене залицятися. Я відразу сказала, що маю чоловіка, і ні про що й мови бути не може. Та він не відступав. Я жила у страху. Тож врешті одного дня просто посеред ночі від нього втекла. Розповіла все Дмитрові, а він відреагував зовсім спокійно. Це мене обурило:

 - Тобі що байдуже! А якби я зрадила?

 - Ну, всіляке трапляється. Кажуть наші жінки усі там заради грошей заводять романи.

 - Як ти можеш таке казати?

Я кинула трубку. Згодом Дмитро перепросив. Та я й уявляння не мала, чому він такий спокійний. Висилала щомісяця майже всі свої гроші. Він будував наш будинок. Згодом зробив шикарний ремонт, придбав нові дорогі меблі, облаштував двір. Також я допомагала синові. Оплачувала навчання, а потім ще й автівку купила. 

З наступним роботодавцем пощастило більше. Це була старенька сеньйора з початковою стадією деменції. Вона дуже добре до мене ставилась, тому було особливо сумно спостерігати, як здоровий глузд покидає її. Утім, мені гарно платили. 

Коли почалась війна я хотіла повернутися. Та чоловік мене відмовив. Сказав зачекати, бо не знати ще чи їм не доведеться тікати. А тоді син повідомив, що одружується. Я вирішила зробити йому щедрий подарунок - придбати квартиру. Але про це не розповіла, хотіла сюрприз просто на весіллі зробити. Знайшла рієлтора, котрий підібрав гарний варіант в новобудові. 

І ось я приїхала без попередження. Вирішила, що час залишитися, доки ще не надто стара. Хочеться ж нормально пожити, насолодитися усім. Та й за Дмитром скучила. Відразу вирушила в наш будинок, адже з мого останнього приїзду минуло три роки. Яке все гарне було, ошатне - словами не передати. Я натиснула на кнопку дзвінка. Та ніхто не відчиняв. І тут раптом вийшла сусідка.

 - Ви хто?

 - Господиня цієї оселі! Дмитро певно кудись поїхав.

 - Яка ж ви господиня? Я Надю добре знаю! Прекрасна жінка, часто мені допомагає.

 - Яку ще Надю? Ви про що? Може то наречена мого сина, але її Катрею звуть!

 - Катю я теж знаю, а Надя - дружина Дмитра.

Я мало не впала. Сіла біля будинку й вирішила почекати. А тоді приїхав мій чоловік зі своєю коханкою.

 - Як тобі совість дозволила? Це ж все за мої гроші збудоване!

 - Ну, не все. Я теж вкладав! Ти сама хотіла поїхати, ще й з італійцями там крутила. І чого не попередила, що їдеш?

 - А ти що, сховав би коханку.

В розпачі я вирушила до своєї двоюрідної сестри. Весілля було за два дні. Я вирішила не псувати свята і синові нічого не казати. Думала, він не знав. А вже після всього розібратися. 

На весілля я прийшла. Син від подиву не знав, що й казати. А тоді я побачила за столом і Дмитра з його Надею!

 - Сину, то ти все знав? Ще й на весілля її запросив?

 - Мамо, я не хотів тебе засмучувати!

 - Та ти просто не хотів, щоб я повернулась раніше, бо ж вам гроші потрібні. Ну якщо такі справи, то знай - я тобі купила гарну двокімнатну квартиру. Та тепер в ній житиму я, а ти селись зі своїм батечком і новою мамою в будинку. Щастя вам!

Усі чули мою промову. А я пішла геть. З такими лицемірами навіть в одній кімнаті перебувати не можу. Та мені атк болить ця зрада. Не знаю, через кого більш прикро - чоловіка чи сина.

Обидвоє вони мені телефонували, та я не відповідала. Не знаю, про що надалі говорити. Вже подала на розлучення. Домовилась, щоб все зробили за кілька днів. Адже хотіла квартиру на себе оформити. Будинок я теж не залишу Дмитрові. Відсуджу половину. Хоче - нехай виплачує вартість. Або продає. 

Мені дуже сумно. Сестра говорила з моїм сином, каже, що він не розуміє такої поведінки. І страшенно ображений через квартиру. Скажіть, що робити надалі? Як пробачити синові і чи варто? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.